Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Феномен Майдану і традиція ненасильства

Феномен Майдану і традиція ненасильства

Назва:
Феномен Майдану і традиція ненасильства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,27 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
„Помаранчева революція” залишається для вітчизняної політології багато в чому дискусійним предметом. Продовжують точитися суперечки навіть навколо наріжного питання: чи це є приклад суспільного руху, що виник органічно, за автономними законами, чи це був продукт маніпулювання масами людей за допомогою відповідних технологій. Певною мірою, на нашу думку, це пояснюється дуже обмеженим набором пояснювальних моделей, контекстів, у яких розглядається явище.

Мета дослідження – здійснити спробу аналізу феномена Майдану з точки зору наявності в ньому елементів, властивих для дискурсу ненасильства.

Останні дослідження і публікації

Серед літератури, присвяченої „помаранчевій революції”, можна виокремити такі типи видань: 1) аналітичні – серед них можна назвати монографію С. Кульчицького „Помаранчева революція” і збірник наукових праць „Оранжевая” революция”; 2) збірники документів – тут найгрунтовнішим є тритомник, підготовлений В. Литвином; 3) видання, що містять мемуари, той чи інший особистий погляд учасників на події – серед таких можна назвати збірники, підготовлені Д. Яневським, книги А. Колесникова, О. Забужко та ін.; 4) нарешті, як окремий жанр, можна виділити збірники матеріалів, відібраних з інтернетівських сайтів, що включають як короткі фактологічні свідчення про події, так і окремі спостереження, репліки, що додають важливі штрихи до їх характеристики [1]. Згадані видання дають багатий матеріал для аналізу. Практично всі вони відзначають ненасильницький характер процесу, містять цікаві окремі спостереження і міркування щодо цього. Проте в жодному з них нам не вдалося знайти спеціального аналізу феномена „помаранчевої революції” (і, зокрема, Майдану), де розглядався б його можливий зв’язок з традицією ненасильства у політиці.

Основний матеріал і результати дослідження

Розпочати слід з характеристики самої традиції ненасильства в політиці, як вона склалася у класичному вигляді в діяльності її найбільш авторитетних представників – М. Ганді і М.-Л. Кінга. Перше, на що тут традиційно звертають увагу, це нагадування про типову помилку щодо ненасильства: трактування його як пасивності (ось одне з таких визначень: „Використання пасивного опору як форми протесту і засобу боротьби”). Насправді термін „сатьяграха”, який обрав М. Ганді, означає „стійкість в істині”. І в усіх випадках, що увійшли в історію як перемога руху ненасильства (докладніше про це далі), зустрічаємо такі принципові елементи, як стійкість характеру учасників руху, продумана тактика їх дій.

Фундаментальним для традиції ненасильства є введення (повернення) в політику феномена гідності людини, що виступає справжньою універсалією. Перше визначення М. Ганді щодо закону в британській колонії у Південній Африці (спрямованого проти спільноти індійців), з опору якому й почалася перша сатьяграха: „Він в корені підірве наше почуття власної гідності” [2]. І коли М. Ганді говорить про необхідність пробачити англійцям, то вводить цей же елемент як вихідний: „Прощення є прикрасою воїна. Але утримуватися від покарання лише в тому випадку означає „пробачити”, якщо є можливість карати. Прощення не має сенсу, якщо виходить від безсилого” [3]. І коли він пропонує звернутися до традиційної прядки як засобу проти граничної бідності, то тут знову зустрічаємо цей наріжний елемент. Індолог О. Д. Літман зазначає: „Враховуючи, що колоніальний уряд не здійснює жодних кроків для ліквідації безробіття, Ганді вважав, що кхаді (тип тканини, що вироблявся на такій прядці – Е. Щ.) певною мірою економічно допоможе безробітним, а головне – підніме в них почуття власної гідності, вселить в них впевненість у власних силах” [4]. Тобто, і для політичної, і для економічної, і для моральної сфери (щоб пробачити своєму колишньому гнобителеві) – необхідна гідність.

Цей наріжний елемент для руху ненасильства пов’язаний з іншим: прийняттям відповідальності (зрозуміло, що без гідності немає відповідальності). На відміну від карного злочинця, який намагається приховати свій злочин, учасник ненасильницького руху, виступаючи проти несправедливого закону, від початку свідомо приймає на себе відповідальність. Як промовляє М. Ганді до індійців після подій, коли англійська влада застосувала проти беззбройних протестантів зброю: „Ми повинні бути готові до того, щоб з душевною рівновагою дивитися не на тисячі вбитих невинних чоловіків і жінок, але на багато й багато тисяч, перш ніж Індія підніметься до недосяжного розряду... Нехай кожен дивиться на повішення як на звичайну в житті справу...” [5].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Феномен Майдану і традиція ненасильства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок