Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Технологія та результати досліджень громадської думки

Технологія та результати досліджень громадської думки

Назва:
Технологія та результати досліджень громадської думки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,72 KB
Завантажень:
95
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Розвиток демократичних інституцій в Україні та масових політичних, маркетингових, соціальних прикладних опитувань населення порушили низку методологічних та методичних проблем щодо специфіки соціологічних досліджень громадської думки на відміну від інших галузей соціальних досліджень, статусу та методології дослідження громадської думки як надіндивідуального феномена, методики науково-теоретичних і прикладних її досліджень. Як засвідчує практика, науковці-соціологи на основі фахових полінгів можуть зробити чимало важливих теоретико-методологічних узагальнень щодо функціонування механізму “політика – ЗМІ – громадська думка – масова свідомість громадян”.

У вітчизняній соціологічній науці проблему дослідження громадської думки концептуально поставив В.Оссовський. У книзі “Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації” та в наукових статтях він, спираючись на роботи П.Бурд’є, П.Шалтання, Дж.Геллапа, сформулював методологічні принципи таких досліджень: “Ми виходимо з твердження: з соціологічної точки зору полстери не мають справи з реальними суб’єктами громадської думки. Дані полінгів – це певна сума індивідуальних думок, серед яких містяться, а може й ні, суб’єкти громадської думки... Громадська думка – це не просто механічна сума індивідуальних думок”1. Ідентифікація громадської думки на основі індивідуальних думок відбувається за допомогою спеціальних запитань-фільтрів – впевненості, інформованості, компетентності тощо.

Разом з тим, зробивши важливі для розвитку соціології громадської думки теоретичні та методологічні узагальнення, В.Оссовський непослідовно проводить їх у своїх роботах. Він вважає, що “між методологічним арсеналом полстера і соціолога існує й відмінність, зумовлена неоднаковими концепціями громадської опінії та стилями її дослідження. Тоді як для полстера відповіді респондента є складниками й елементами громадської опінії, для соціолога – лише проявами та симптомами, будівельним матеріалом для реконструкції громадської опінії”2. Але, відзначаючи різницю між агрегатним баченням громадської думки (опінії) у полстерів та структурним – у соціологів, В.Оссовський фактично визнає право на існування двох видів громадської думки та двох підходів до її дослідження (з позицій політичного ринку або ринку товарів та послуг “арифметична опініометрія”, мабуть, доцільна). Тобто, і соціологи, і полстери досліджують громадську думку (опінії) – тільки з різних методологічних позицій. А з цим погодитись неможливо.

По-перше, тому що в масових соціологічних теоретичних та прикладних (полстерських) дослідженнях основна частина запитань взагалі стосується не індивідуальних опіній, а зовсім інших видів інформації.

Як відзначали фахівці з методології політичних досліджень Д.Мангейм та Р.Річ, “опитування надає дослідникові інформацію п’яти типів: факти, знання (percepcions), думки (opinions), ставлення, установки (attitudes) і звіти про поведінку (behavioral reports) респондентів... До розряду думок входять судження респондента про його погляди на певні предмети і події. На виявлення думок націлені, наприклад, такі запитання, як: “Ви за чи проти легалізації торгівлі наркотиками?”, “Кого би ви хотіли бачити переможцем на наступних місцевих виборах?”. До ставлення можна віднести порівняно стійкі настрої респондентів і їх оцінки певних явищ та ідей”3.

Тобто, виявлення індивідуальних опіній (думок) є тільки одним із елементів як соціологічного, так і полстерського дослідження. У вивченні ж фактів, звітів про поведінку чи установок-преференцій методологічний полстерський та соціологічні підходи не відрізняються. Але полстери і соціологи повинні відрізняти індивідуальне ставлення (установки, “attitudes”) до певних акторів, явищ та процесів та індивідуальні і громадські опінії (“мнения”, opinion).

По-друге, громадську думку (громадські опінії), на відміну від індивідуальних опіній та ставлень, опитувати взагалі неможливо. Опитувань громадської думки не існує і не може існувати. Можна опитувати громадян, виборців, споживачів, глядачів тощо, а громадську думку можна тільки досліджувати, як вивчають живі та неживі об’єкти, реальні та віртуальні.

Громадська думка – це складне надіндивідуальне утворення, а не сума думок (“мнений”) окремих осіб, опитати яку неможливо, бо вона не відповідає. Її можна тільки досліджувати, відфільтрувавши “порожні відповіді” тих, хто не цікавиться певною проблемою взагалі, не має визначеної позиції (“мнения”) з цих питань, а головне – відсіявши за допомогою запитань-фільтрів та тестових запитань все, як кажуть американці, що “несуттєво, некомпетентно і не стосується справи”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Технологія та результати досліджень громадської думки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок