Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Теоретичний плюралізм суспільствознавства і пізнавальні формації політології міжнародних відносин

Теоретичний плюралізм суспільствознавства і пізнавальні формації політології міжнародних відносин

Назва:
Теоретичний плюралізм суспільствознавства і пізнавальні формації політології міжнародних відносин
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,71 KB
Завантажень:
50
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Політологія міжнародних відносин має плюралістично облаштовану теоретичну площину. В ній співприсутні не просто різні теорії, а й різні пізнавальні формації, типи теоретизувань, ряди теорій. Автор пропонує чотирикомпонентну версію теоретичного плюралізму цього підрозділу політичної науки. В рамках її виокремлюються чотири міжнародно-політологічні пізнавальні формації – архетипи, традиції, формалізми, методи.

К. Поппер, послідовний критик тоталітаризму, формулюючи свою концепцію „третього світу”, означив нову стадію еволюції людського мислення. Згідно з його ідеєю, виокремлюються три світи: світ природи (об’єктивний), світ психіки (суб’єктивний), світ знань (також об’єктивний). Другий світ опосередковує перший і третій. На думку К. Поппера, „для цієї плюралістичної філософії світ складається, принаймні, з трьох різних субсвітів: перший – це фізичний світ чи світ фізичних станів; другий – духовний світ, світ станів духу чи ментальних станів; третій – світ умоглядних сутностей чи ідей в об’єктивному сенсі, це світ можливих предметів думки, світ теорій „в собі” та їх логічних відносин, аргументів „в собі” і проблемних ситуацій „в собі” [1].

Аргументуючи онтологічний статус „третього світу”, К. Поппер, суто еволюціоністськи, доводить, що цей світ є продуктом еволюції людського мислення і людини загалом. Людина, еволюціонуючи, об’єктивно продукує об’єктивні знання так само, як бджоли продукують мед, а павуки – павутиння [2]. Однак окремішній онтологічний статус це знання одержує лише на певній стадії людської еволюції. Понад те, еволюціонування людини і полягає в розвитку сфери об’єктивних знань, заступаючи суто біологічну еволюцію – тобто, еволюція людини є еволюцією її об’єктивних знань. Отже, філософія, метафізика і решта різновидів теоретизування отримують окрему онтологічну царину, видиференційовуючись із духовно-суб’єктивного (другого) світу [3].

Універсум об’єктивного знання не може існувати без внутрішнього, облаштувального, конституюючого принципу. Таким принципом є плюралізм. Останній треба сприймати винятково об’єктивно, як і те знання, котре він облаштовує. А тому необхідно розрізняти ідеологічний плюралізм і плюралізм онтологічний. Перший – це об’єкт віри, переконання. Другий – об’єктивний закон ідеального Універсуму. Ідеологічний плюралізм передбачає віру в ідеал. Онтологічний передбачає об’єктивну ситуацію вміщеності („перебування серед”) до Універсуму об’єктивно існуючих епістемних структур, які мають різну будову і по-різному взаємодіють. Причому, йдеться про динамічний Універсум, що дискретно розгортається (еволюціонує) шляхом виникнення нових і нових смислових формацій.

Теоретична площина соціальних наук, як частина світу об’єктивних знань, є також плюралістично облаштованою. В цьому сенсі необхідно розрізняти теоретичний плюралізм і теоретичний монізм, а також теоретичний плюралізм і розмаїття теорій. У першому випадку йдеться про прагнення створити єдину „гранд-теорію”, уподібнивши, таким чином, суспільні науки до „точних” і природничих. Весь творчий доробок класика сучасної соціології Т. Парсонса пронизаний цим моністичним прагненням. Він зробив спробу виокремити з різних суспільствознавчих систем і уявлень базову концептуальну схему, яка б стала, з одного боку, „одиницею” суспільствознавчого аналізу, а з іншого – смисловим осердям соціологічної „гранд-теорії”. Така концептуальна схема була сформульована ним як структура „соціальної дії”, що складалася з чотирьох елементів: актор, цілі, ситуація (умови і засоби). Інший різновид теоретичного монізму передбачає відданість і віру у виняткову істинність якогось одного теоретичного підходу чи соціологічної системи (марксизму, біхевіоризму, позитивізму тощо).

У випадку другого розрізнення йдеться про констатацію очевидності, тобто того, що в межах соціальної науки (як і будь-якої іншої) неминуче співіснують різні теорії, різні теоретичні погляди на одні й ті ж предмети дослідження. Прикладом таких уявлень про світ теорій постає „анархічна гносеологія” П. Фейерабендта. Згідно з його поглядами, розмаїття теорій є передумовою адекватної верифікації окремої теоретичної будови, що сприяє її глибшому розумінню [4]. Саме теоретичний „анархізм” є підставою стабільного зростання системи наукових знань (як і захистом від догматизму): „…одиницею знання, що використовується під час перевірки конкретної теорії, є не одна ця теорія, разом з її наслідками, а цілий клас взаємно поєднаних і фактуально адекватних теорій” [5]. На думку П. Фейерабендта, оскільки анархізм сприяє прогресові, то ключовим методологічним положенням є принцип „контр-правила”, згідно з яким слід запроваджувати і розробляти гіпотези, несумісні з обґрунтованими і підтвердженими теоріями чи фактами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Теоретичний плюралізм суспільствознавства і пізнавальні формації політології міжнародних відносин

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок