Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення

Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення

Назва:
Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,68 KB
Завантажень:
85
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Розпад комуністичної системи у Центрально-Східній Європі та Євразії висунув як першочергове завдання для народів цих регіонів створення відкритих суспільств, заснованих на пріоритеті індивідуалізму. Успіх чи невдача цієї гігантської трансформації багато в чому залежатиме від того, якого спрямування набере етносоціальний розвиток у країнах новопосталих, а також тих, що звільнилися від комуністичного домінування. Етнічні спільноти, нації виявилися незнищенним історичним феноменом. Однак, ставши одним з визначальних чинників руйнування комуністичної моделі з її колективістським принципом організації суспільства, вони не меншою, а в ряді випадків (особливо на Балканах) ще більшою мірою зробили колективістські принципи домінантою політичної поведінки цілих народів.

Етноси, нації є соціальними, тобто колективними утвореннями. Вони, як продукт соціального солідаризму на ґрунті чи то спільного походження і культурних ознак, чи то спільного політичного і економічного інтересу, суттєво впливають, а то й примусово спрямовують поведінку своїх членів. Жодне суспільство, у тому числі й громадянське, не може сформуватися поза національними традиціями, цінностями, нормами. Майбутньому обличчю посткомуністичних суспільств також неминуче буде притаманна національна своєрідність. Будь-яка спроба прогнозувати їх розвиток буде невдячною справою без з’ясування тенденцій, які виникають у етносоціальній сфері. Той чи інший вектор подальшого національного розвитку слугуватиме симптомом того, які економічні й політичні відносини утверджуватимуться в тій чи іншій країні, якого роду ідеологія стане преферентною в очах її народів. Відтак національні дослідження на посткомуністичному просторі стають важливою складовою комплексного вивчення суспільств, які виходять із соціалістичного стану.

Напрям етнонаціонального розвитку центрально-східноєвропейських країн ще довго буде одним з індикаторів розвитку їх суспільств у цілому. Для країн з абсолютним переважанням у складі населення титульних етносів (Польща, Чехія, Угорщина, Болгарія) цей індикатор виявлятиметься в еволюції вже сформованої національної ідентичності. Значно складніше вирішуватиметься питання етносоціального розвитку багатоетнічних і багатокультурних країн. Їх „титульні нації”, навіть визнаючи, що вони не єдиний етнічний компонент у складі населення, тим не менш не відмовляються від переконання, що саме їхня ідентичність стала легітимною підставою для національного самовизначення і створення незалежної держави. Навіть якщо цю ідею підтримали інші етнічні сегменти.

З іншого боку, якщо питома вага „нетитульних” етнічних груп досить вагома, то ідентифікація нації з „титульним етносом” ставиться під сумнів. У такому випадку постає питання про сутність національного самовизначення – чи воно було самовизначенням вже існуючої „титульної нації” у формі створення незалежної держави, чи це було самовизначення поліетнічного і полікультурного населення як нової нації з новою ідентичністю. Інше актуальне питання: до якого типу має бути віднесена нація, що постала чи постає у тій чи іншій посткомуністичній країні?

Типологізація націй – одне з найбільш дискусійних питань націології [1]. Здебільш полеміка точиться навколо питання про природу націй – те, з чого вона виростає або навколо чого формується, і має, власне, визначати тип нації.

Вітчизняна наука оперує типологізацією, за якою визначення нації грунтується на психологічній („нація – це душа, духовний принцип”), культурологічній („союз осіб, які однаково розмовляють”, „культурний союз”), етнологічній (спільність походження, самосвідомості та інших етнічних ознак), історико-економічній (спільність території, мови, економічного життя і традицій) та етатистській (спільні територія та уряд) теоріях [2].

На нашу думку, таку типологізацію можна значно спростити. По-перше, єдність психологічних і культурних рис можна вважати різновидом етнічної єдності, якщо згадати, що етноідентифікуючими ознаками є, крім всього іншого, спільність психічного та психологічного складу і культури певної соціальної спільноти. Навіть історико-економічна теорія, що визріла в утробі марксизму і в якій вкарбовано притаманний марксизмові пріоритет економіки над культурою, однаково використовує спільність економічного життя не більше, як доважок до суто етнічних ознак – спільності мови, території, психічного складу, культури. Тобто, крім етатистської концепції нації, всі інші, на нашу думку, є, по суті, концепціями етнологічними, такими, що пов’язують націю з певною етнічністю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок