Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Легітимаційна політика: поняття і сутність

Легітимаційна політика: поняття і сутність

Назва:
Легітимаційна політика: поняття і сутність
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,12 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Залежність соціальних суб’єктів від того, наскільки вони та їх дії легітимні, була помічена ще М. Вебером. В політиці легітимність – це ресурс панування, без якого неможливе існування політичних суб’єктів. Успішність легітимації політики безпосередньо пов’язана з ефективністю діяльності із забезпечення привабливості політики в очах суб’єктів її оцінювання та визнання. Отже, головним чинником та скеровуючим елементом системи легітимації є легітимаційна політика. Її формування і здійснення є важливою науковою проблемою, вирішення якої сприятиме гармонізації суспільно-владних відносин, демократизації політичної практики, розширенню можливостей соціального та політичного управління.

Легітимаційна політика як соціальна практика орієнтована на впорядкування легітимаційних процесів у суспільстві. Словосполучення „легітимаційна політика” („legitimising politics”) зустрічаємо вперше 1998 року у А. Хейдруна. Під такою політикою, наскільки випливає з тексту його праці, вчений розуміє управління конституалізацією або, краще сказати, вироблення адекватної, прийнятної моделі системи політичного управління [75, р. 53]. Проте це занадто вузьке значення; воно, на нашу думку, не відображає обсягу того явища, на яке вказує сам термін.

Поняття „легітимаційна політика” безпосередньо пов’язане з такими термінами, як „легітимація” і „політика”, і є їх термінологічним синтезом. Щоб з’ясувати, яку специфічну частину реальності позначає „легітимаційна політика”, треба спочатку з’ясувати зміст її складових.

Одним з перших у західноєвропейській політичній думці поняття „політика” визначив Платон. Політика для нього - це, передусім, мистецтво управляти людьми, людською спільнотою (259 с, 276 b-c; 292 b, d) [38, c. 5, 26, 46] без насильства чи застосування сили (276 е). Для Аристотеля політика - це найважливіше в суспільстві спілкування, яке прагне до вищого з усіх благ (1252 а), до щасливого, доброго життя (1280 а-b) [2, c. 22, 106 - 107]. До речі, американський дослідник Дж. Ротшильд вважає, що саме Аристотель почав вивчати проблему легітимації політики і влади. Адже Аристотель зазначав, що „політична влада добивається згоди шляхом використання сили, розподілу винагород, надання освіти чи комбінації цих трьох процедур”. Аристотелеву тріаду, вважає Дж. Ротшильд, сучасною науковою мовою можна було б інтерпретувати як примусову, утилітарну та нормативну техніки правління [89, p. 38].

Н. Макіавеллі пропонував звільнити політику від моралі. Він пов’язував її з реалізацією владних інтересів політичних суб’єктів, ототожнюючи її з технологією захоплення та утримання влади [34, c. 73 - 74, 90]. М. Вебер визначав політику в широкому значенні як діяльність (в усіх її видах) із самостійного керівництва й управління. Політика у вузькому розумінні, за М. Вебером, це керівництво або здійснення впливу на керівництво політичного союзу чи держави; інакше – „прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади чи то між державами, чи всередині держави між групами людей, які вона в собі містить” [9, c. 644 - 646].

Услід за М. Вебером політику як специфічний вид діяльності визначають такі сучасні учені, як О. Панарін та В. Ільїн. „Політика є видом ризикової (негарантованої) колективної діяльності в галузі владних відносин, учасники якої намагаються змінити свій статус в суспільстві і перерозподілити сфери впливу в контексті історичних можливостей, які склалися” [36, c. 7]. Пов’язуючи політику з прагненням реалізувати суб’єктивні інтереси, В. Ільїн визначає політику „як соціально значимий рід занять з контролювання міжіндивідного обміну діяльністю, ефективізації суб’єктивних зв’язків відповідно до заявлених інтересів” [24, c. 47].

Узагальнюючи наведені дефініції, вважаємо за потрібне запропонувати своє визначення. Політика – це специфічна цілеспрямована організаційна, регулятивно-контролююча та управлінська діяльність, орієнтована на перетворення або збереження існуючих суспільних відносин у зв’язку з уявленнями, інтересами і цінностями різних суб’єктів соціальної взаємодії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Легітимаційна політика: поняття і сутність

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок