Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Психологічні підстави підпорядкування особистості владі ідеології

Психологічні підстави підпорядкування особистості владі ідеології

Назва:
Психологічні підстави підпорядкування особистості владі ідеології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,99 KB
Завантажень:
17
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Засвоєна людиною ідеологія здобуває над нею специфічну владу. Ця влада справді є дуже специфічна, бо ідеологія не може бути окреслена як якийсь окремий, зовнішній щодо людини суб’єкт. Ідеологія, яку має, поділяє людина, є часткою її особистості та її суб’єктності. Тобто, у певному розумінні, підпорядковуючись ідеології, людина підпорядковується сама собі. Вона є водночас і суб’єктом і об’єктом ідеологічного владування та підпорядкування. У зв’язку з цим належить говорити про два різновиди ідеології як такої. По-перше, ідеться про традиційне розуміння ідеології як системи соціально вироблених та впорядкованих поглядів на дійсність, а по-друге – як системи індивідуальних засад, поглядів, переконань, які визначають зміст свідомості та керують поведінкою особистості.

Історично найбільш ґрунтовною формою ідеології як соціальної системи є релігія. Згодом із розмаїтих її варіантів виокремилися різні змістом і спрямованістю ідеологічні течії. Як писав К.Юнґ, наші страшні боги змінили лише імена. Тепер вони римуються на “ізм” [13, 273]. Владу, релігію та ідеологію тісно пов’язував між собою Х.Ортеґа-і-Ґассет. Влада, писав він, це прояв духовної сили. Будь-яка первісна влада священна. Вона корениться в релігії, а релігія – це первинна форма всього, що згодом зветься ідеєю [9, 119].

Про істотний зв’язок влади та ідеї говорив М.Фуко. Появу нематеріальної душі він пов’язував із дією влади на впокорене тіло. Душа починає існувати всередині тіла завдяки функціонуванню влади, що віддіює на тіло [12, 38–39]. Відповідно до цієї ідеї індивід, який зазнає тиску фізичної влади і не може звільнитися від нього фізично, шукає звільнення у формі психічного віддалення від тіла, яке страждає через поневолення. Таке віддалення душі від тіла є можливим лише в людини завдяки наявності в неї здатності до символічного відображення. Позбавлена такої здатності тварина в умовах фізичного тиску на її тіло залишається цілісною психічно-тілесною істотою, яка страждає, але не рефлексує з цього приводу, лише переживає, а не усвідомлює свого страждання. Натомість людина посідає здатність вийти за межі свого біологічного існування і стати для самої себе об’єктом символічного відображення. І владний тиск на тіло є первинним поштовхом до такого виходу.

Про владу ідеології над людиною багато писав Ґ.Лебон. За найпевніше мірило важливості ідеї він уважав владу, яку вона має над умами. Важливою є не якість віри, а ступінь її влади над душами. Людина, над якою панує яка-небудь ідея, не приймає думок, що цю ідею спростовують. Вона лише може шляхом штучних, мисленнєвих прийомів та великих спотворень увести її в коло понять, які над нею панують. Ідея, що проникла в душу мас, стає догматом, абсолютною істиною, яка не оспорюється. Потрібен дуже тривалий час для того, щоб ідеї закріпилися в душі натовпу, але не менше часу треба й для того, щоб вони зникли з неї [4, 11, 106–121, 190].

П.Берґер і Т.Лукман називають ідеологією окреме визначення реальності, з’єднане з конкретним владним інтересом. Така ідеологія претендує на монополію на граничне визначення реальності в суспільстві. Другою стороною цього процесу є уніфікація структури влади. Усілякі конкуруючі концепції або знищуються, або інтеґруються в панівну структуру [1, 197–201].

Р.Блакар звернув увагу на специфічну владу мови. Мову він називав інструментом соціальної влади завдяки притаманній їй і людині, яка з неї користується, здатності до структурування та віддіювання. Мова як основний засіб символічного відображення дійсності виконує, за Блакаром, ще й більш специфічну владну функцію: вона відображає структури соціально-політичної влади в суспільстві і неминуче приймає певний кут зору, стає на чий-небудь бік. Здатність примусити прийняти свої позначення Блакар називав вельми важливим актом соціальної влади. Структурування та зумовлювання досвіду іншої особи через мову або якось інакше є фактично здійсненням соціальної влади над цією особою [2,90, 99–101]. Належить, отже, підкреслити, що в стосунках між окремими особами, малими або великими соціальними групами владну перевагу обов’язково здобуває той суб’єкт, який нав’язує свою мову іншим суб’єктам. Тут ідеться й про мову в етнічному розумінні (мову того чи іншого етносу), і про мову як вербальне втілення категоріальної мережі, із якої користується панівний суб’єкт.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Психологічні підстави підпорядкування особистості владі ідеології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок