Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Пятаков Г.Л. - керівник уряду УРСР у 1918-1919 роках

Пятаков Г.Л. - керівник уряду УРСР у 1918-1919 роках

Назва:
Пятаков Г.Л. - керівник уряду УРСР у 1918-1919 роках
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,76 KB
Завантажень:
9
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Народився 19 серпня 1890 р. в селищі при Мар’ївському цукровому заводі Черкаського повіту Київської губернії у родині управляючого заводом, інженера-технолога Л. Пятакова, який мав звання особистого дворянина, успадковане дітьми. Учнем реального училища брав участь у революційних подіях 1905—07 рр. Приєднався до анархістів. Був двічі виключений з училища за участь у революційному учнівському русі.

У 1907—10 рр. — студент економічного факультету Петербурзького університету. Вивчав марксистську літературу, економіку, статистику, філософію. 1910 р. вступив у студентську соціал-демократичну організацію. За участь у студентських заворушеннях виключено з університету і вислано до Києва. У 1912 р. відновив діяльність Київського комітету РСДРП і очолив його. Поділяв погляди меншовиків-партійців. Знову заарештовано за революційну роботу, цього разу приєднався до більшовиків. У 1914 р. разом із Є. Бош заслано до Іркутської губернії. У тому ж році втік із заслання до Швейцарії.

Разом з В. Леніним редагував журнал «Коммунист». В Україні — з березня 1917 р. Поринув у роботу Київського комітету РСДРП, у квітні — очолив комітет. Під час обговорення у Київській губернській партійній організації «Квітневих тез» В. Леніна висунув власну платформу, яка заперечувала необхідність соціалістичного перевороту. Висловлювався за доцільність здійснення програми-мінімум РСДРП, а також за підтримку більшовиками Тимчасового уряду. На VII Всеросійській конференції РСДРП(б) виступив проти позиції В. Леніна з національного питання і висунув гасло «Геть кордони!». Виступав проти скликання Українського національного конгресу, за передачу влади радам робітничих, солдатських і селянських делегатів. Входив до складу Комітету захисту революції і був членом виконкому, а з вересня — головою Київської ради робітничих депутатів. У жовтні призначено головою Військово-революційного комітету.

На початку листопада відкликаний до Петрограда з мандатом націоналізації й налагодження роботи Державного банку, незабаром його головний комісар. Під час мирних переговорів у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусія) входив до фракції «лівих комуністів», які були проти укладення договору РСФРР з Німеччиною.

Після підписання Брестського миру виїхав в Україну воювати з австро-німецькими окупантами. Виступив одним з ініціаторів організації КП(б)У, яка мала «боротися за революційне об’єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму в межах Російської Радянської Соціалістичної республіки». Входив до складу оргбюро щодо скликання I з’їзду КП(б)У. На з’їзді обрано секретарем ЦК КП(б)У. Призначено членом Закордонного бюро ЦК КП(б)У, на яке покладалися завдання організації допомоги з Росії місцевим підпільним партійним організаціям. Одночасно входив до складу Центрального військово-революційного комітету, утвореного на з’їзді для організації повстанського руху. Був головним організатором невдалого антигетьманського повстання у серпні 1918 р.

Напередодні нового антигетьманського повстання восени 1918 р. увійшов до реввійськради Групи військ курського напрямку, яка мала організувати наступ радянських військ на Україну. Після появи Директорії Г. Пятакова відкликали з реввійськради і призначили головою Тимчасового робітничо-селянського уряду України, сформованого у Курську для політичного прикриття наступу російських військ. Керівництво урядом Г. Пятаков поєднував із завідуванням відділами закордонних справ і фінансів (строки перебування на цих посадах невідомі).

Спочатку уряд діяв нелегально, а 28 листопада був легалізований у м. Суджа (нині Курської обл., РФ). Чимало зусиль Г. Пятаков доклав для узгодження волюнтаристської політики центрального керівництва у Москві з умовами, що складалися на окупованій частині України. Йому вдалося покінчити з багатовладдям численних місцевих і російських політичних та військових органів (Центрального військово-революційного комітету, Курського губвиконкому, Орловського військового округу), яке паралізувало діяльність уряду. Однак повноваження Г. Пятакова фактично зводилися до налагодження виконання рішень центральних партійних органів. Зокрема, він проводив переговори з Москвою про фінансування уряду, про склад Військової ради України, про кандидатуру редактора для урядової газети. Законодавчі акти Тимчасового робітничо-селянського уряду України віддзеркалювали закони уряду РСФРР.

Головну увагу Г. Пятаков зосередив на військово-політичних питаннях, оскільки його уряд не мав ані власної армії, ані політичної підтримки населення. Йшлося насамперед про формування збройних сил і апарату влади в центрі й на місцях; проведення переговорів про нейтралітет з Німеччиною; організацію агітаційно-пропагандистської роботи серед населення України і в німецьких військах, які втратили окупаційний статус, але ще залишалися в Україні, на чому наполягала Антанта.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Пятаков Г.Л. - керівник уряду УРСР у 1918-1919 роках

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок