Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Бош Є.Б. - керівник уряду УРСР у 1917-1918 роках

Бош Є.Б. - керівник уряду УРСР у 1917-1918 роках

Назва:
Бош Є.Б. - керівник уряду УРСР у 1917-1918 роках
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,73 KB
Завантажень:
22
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Народилася 23 серпня 1879 р. у м. Очаків Херсонської губернії нині Миколаївської області. Походила з сім’ї німця-колоніста Готліба Майша, який придбав значні земельні угіддя на Херсонщині, і молдавської дворянки Марії Круссер. Три роки Євгенія відвідувала Вознесенську жіночу гімназію. Під час навчання одружилась із власником невеликої каретної майстерні Петром Бошем. Наприкінці 90-х рр. познайомилась з соціал-демократами і поринула в революційну роботу. В 1901 р. вступила до РСДРП. Після II з’їзду РСДРП визначилась як більшовичка.

Виховуючи двох дочок, Є. Бош одночасно займалася самоосвітою. На початку 1907 р. розлучилася з чоловіком і поселилася в Києві. Встановила контакт з місцевими більшовиками, разом із молодшою сестрою О. Розмирович вела підпільну революційну діяльність. У лютому 1911 р. – секретар Київського комітету РСДРП(б), зав’язала листування з В. Леніним і Н. Крупською.

У квітні 1912 р. Є. Бош заарештовано. За рік попереднього ув’язнення в Єкатеринбурзькій тюрмі її здоров’я (до цього вона вже страждала хворобами серця і легень) значно погіршилось. Тяжко хвору на сухоти Є. Бош Київська судова палата засудила до позбавлення громадянських прав і довічного заслання до Сибіру.

Однак у віддаленій Качузькій волості Верхоленського повіту Іркутської губернії, куди прибула Є. Бош на виконання вироку, вона затрималась недовго. Разом з іншим керівником київських більшовиків, що проходив по одній справі з Є. Бош – Г. Пятаковим, революціонерка втекла через Владивосток до Японії, а потім переїхала до США і врешті-решт – до Швейцарії. На Бернській конференції закордонних секцій РСДРП Є. Бош і Г. Пятаков утворили опозицію В. Леніну, вступивши до так званої «Божійської групи» (за назвою передмістя Лозанни – Божі), до якої входили М. Бухарін, М. Криленко, О. Розмирович. Після загострення незгод між керівниками ЦК РСДРП (головним чином, в оцінці національного питання) Є. Бош і Г. Пятаков переїхали до столиці Швеції – Стокгольма, а потім до столиці Норвегії – Христианії (Осло).

Вернувшись у перші дні після повалення самодержавства до Росії, Є. Бош і Г. Пятаков доклали значних зусиль, щоб організувати опозицію ленінському курсу на соціалістичну революцію – спочатку в Петрограді, а потім у Києві. Однак після Квітневої конференції РСДРП(б) (Є. Бош була її делегатом) вона перейшла на ленінські позиції. Була обрана головою окружного, потім секретарем обласного комітету РСДРП(б) Південно-Західного краю. Як делегат брала участь у роботі VI з’їзду більшовицької партії.

На той час крайньої межі досяг конфлікт з Г. Пятаковим, секретарем Київського комітету РСДРП(б). Ідейні суперечки призвели навіть до розриву їхніх подружніх зв’язків (вони перебували в громадянському шлюбі). У жовтневі дні 1917 р. Є. Бош перебувала у Вінниці, була одним із керівників збройного повстання проти військ Тимчасового уряду. Брала діяльну участь у підготовці Обласного (крайового) з’їзду РСДРП(б) у Києві (3–5 грудня 1917 р.), який прагнув створити всеукраїнську організацію більшовиків – РСДРП(б)–Соціал-демократія України, увійшла до складу обраного з’їздом головного комітету цієї організації.

Є. Бош була одним з організаторів Всеукраїнського з’їзду рад, проголошення України радянською республікою, формування й налагодження функціонування органів державної влади УСРР. У грудні 1917 р. за її ініціативи делегати-більшовики і представники лівих течій низки інших партій залишили з’їзд рад у Києві, на який прибула велика кількість прибічників ЦР, переїхали до Харкова, об’єдналися там із делегатами III Донецько-Криворізького обласного з’їзду рад і провели 11–12 грудня I Всеукраїнський з’їзд рад. З’їзд проголосив Україну республікою рад, заявив про її федеративний зв’язок з радянською Росією, оголосив владу ЦР в УНР недійсною, а закони і розпорядження – нечинними. На Україну поширювалась дія декретів петроградської РНК.

Є. Бош стала одним із членів ЦВК рад України – вищого органу влади в проголошеній радянській республіці, який 13 грудня 1917 р. приступив до формування виконавчої гілки влади – Народного секретаріату. Це виявилось нелегкою справою. До суперечностей між «господарями» (харків’янами) і «чужаками» (киянами) про норми представництва своїх прибічників додався й такий фактор, як істотний брак кадрів відповідної кваліфікації українського походження. Врешті-решт, зійшлися на тому, що претенденти на урядові посади повинні мати передусім високі ділові й політичні якості та бути «по можливості з українськими прізвищами». Оскільки на керівника уряду «щирого українця» не знайшли, було вирішено «голову Ради народних секретарів тимчасово не обирати».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Бош Є.Б. - керівник уряду УРСР у 1917-1918 роках

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок