Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> „Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики

„Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики

Назва:
„Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,37 KB
Завантажень:
164
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
„Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики


Мовні проблеми не втрачають гостроти протягом усіх років існування української держави, хоч і актуалізуються у суспільстві спорадично – під час виборів або під час зростання напруги у суспільстві загалом. Це чи не найбільш заполітизоване питання – тобто тема, яка використовується політичними силами різних спрямувань для досягнення власних цілей та реалізації власних інтересів. Водночас це сфера, у якій досі держава так і не сформулювала комплексної стратегії, а в суспільстві не досягнуто консенсусу між різними групами інтересів. І хоча неминучість і першої, і другого досі в повній мірі не усвідомлено, саме вони є необхідною передумовою розв’язання „мовного питання”.
Дії виконавчої влади та окремих її представників у мовній сфері протягом усіх років української незалежності мали характер ситуаційного реагування, а подекуди й використання мовних проблем у власних цілях. Більше того, неочевидним для представників влади було й досі лишається те, що формування та проголошення програми розв’язання мовних проблем – єдиний шлях до їх розв’язання. І якщо у сфері зовнішньої політики, боротьби з корупцією, енергетиці після приходу нової („помаранчевої”) влади пріоритети справді змінилися (або, принаймні, таку зміну було декларовано), то в мовній політиці все лишилося без змін. Яскравим прикладом тут є обґрунтування Президентом ліквідації центрального органу, відповідального за іншу політику – релігійну. Мовляв, у демократичному суспільстві ніхто не має права вказувати громадянам, до якої церкви їм ходити. Тож і Держкомрелігії, за цією логікою, абсолютно не потрібний.
Утім, як стверджує класик мовознавства Г. Шифман, „брак мовної політики – це також мовна політика” [6], і в кожному випадку вона має своє пояснення. На обох останніх виборах мова (а разом з нею й інші складові ідентичності – релігія, ставлення до минулого) активно використовувалася проти „Нашої України” та В. Ющенка особисто. При чому не лише для дискредитації в очах виборців, а й для створення конфлікту всередині команди В. Ющенка - між носіями різних ідентичностей. Тож і не дивно, що самі лише слова „мова”, „УПЦ-К(М)П” та „УПА” викликали у штабістів острах, а партійній пресі у кожному випадку було суворо наказано тему ігнорувати.
Та на загальному тлі ігнорування мовних проблем і заперечення їх актуальності в період минулих президентських виборів кандидат у Президенти В. Ющенко таки окреслив свою майбутню політику у мовній сфері. Зокрема, ключовою проблемою було названо меншинне становище української мови (регіональний, функціональний аспекти), а засобом її подолання так звану позитивну дискримінацію. При цьому вироблення моделі мовної політики, як стверджував В. Ющенко, відбуватиметься у діалозі двох мовних груп: „Історичний компроміс... полягає в тому, що ми, українофони, визнаємо, що російська мова для нашого суспільства – явище більше, ніж мова національної меншини чи сусідньої держави. А русофони мають погодитися з тим, що українська мова, переслідувана впродовж століть, має право на так звану позитивну дискримінацію – тобто компенсаційно-пільговий пакет” [4]. Прикметно, що тут цілі й завдання мовної політики чи не вперше формулюються в контексті статусу та взаємодії саме мовних груп, зауважуються й невідповідності між мовним та етнічним групуванням, зокрема, що стосується російської мовної групи (русофонів) – „російськомовної громади України” та українців, „які відчувають чималий внесок наших предків у розвиток сучасної російської літературної мови” [4; 5].
Заради справедливості слід зауважити, що, наскільки нам відомо, інтерв’ю часописові „Критика” - результат праці кількох інтелектуалів штабу В. Ющенка. Наскільки близьким таке бачення мовних проблем є для самого тепер уже Президента В. Ющенка лишається невідомим. Тим більше, що він сам неодноразово відкидав актуальність мовних проблем, вказуючи на їх штучність.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: „Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок