Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> В. Липинський – видатний представник українського консерватизму. Життєвий шлях і громадсько- політична діяльність

В. Липинський – видатний представник українського консерватизму. Життєвий шлях і громадсько- політична діяльність

Назва:
В. Липинський – видатний представник українського консерватизму. Життєвий шлях і громадсько- політична діяльність
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,46 KB
Завантажень:
117
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
В. Липинський – видатний представник українського консерватизму. Життєвий шлях і громадсько- політична діяльність

Видатний український соціальний мислитель, громадський діяч, автор оригінальних соціологічних концепцій В’ячеслав Липинський народився у 1882р. на Волині в родині польських шляхтичів. Вчився спочатку в Житомирській, а потім у І Київській гімназії. З молодих років бере активну участь у громадсько-політичному житті, стає членом “ Громади” (Української студентської організації) й одночасно “Кола” (Польської студентської організації). Після військової служби продовжує навчання в Ягеллонському університеті (Краків), де вивчає агрономію, а пізніше - історію на філософському факультеті. Історію й соціологію продовжував вивчати в Женевському університеті.

Перше дослідження Липинського “Шляхта в Україні” виходить друком 1909р.у Кракові. Відтоді він проймається питаннями осмислення ролі шляхетських верств для долі України. В. Липинський став одним з лідерів прибічників державної незалежності, опонентом федералістів (переважно соціалістичної орієнтації), таких як М.Грушевський, В. Винниченко, С.Петлюра та ін.., що групувалися навколо партій Українських національних демократів та Української народної партії. Він очолив групу “Вільна Україна”. Перша світова війна кинула Липинського (як офіцера резерву Російської армії, кавалериста) у болота Східної Пруссії. Розгром армії генерала Самсонова, загострення легеневого захворювання після переохолодження, врешті переведення до резервної частини у Дубно й потім до Полтави, де він і залишався до початку революції, завершили цю сторінку життя майбутнього вченого. У Полтаві він поринає у політичну діяльність, організовує рух заможних землевласників на підтримку національної незалежності, виступає проти соціалістичного й угодовського, по відношенню до більшовицької Росії, курсу Центральної Ради. Як захисник суверенітету України, прихильник збереження приватної власності на землю, він стає одним із організаторів української демократично – хліборобської партії, що була заснована влітку 1917р. На з’їзді в Лубнах. робить спробу сформувати українську кавалерійську частину, але це не знайшло підтримки у секретаріаті Центральної Ради.

До державної роботи В.Липинського залучив уряд П.Скоропадського (квітень – грудень 1918р.), призначивши його послом у Відень. На цій роботі проявився його непересічний дипломатичний талант, завдяки якому він здобув великий авторитет серед закордонних політичних діячів. Через незгоду з політикою лідерів УНР він невдовзі залишає посаду посла, але через поганий стан здоров’я залишається в Австрії й присвячує увесь свій час науковій роботі. У 1920р. у Відні друкується його історичне дослідження “Україна не переломі. Замітки до історії українського державного будівництва у ХVIIст.”, де головним предметом аналізу постають проблеми української державності, роль еліт, громадських та військових інститутів в історичному процесі. Досліджуючи історію української держави часів Богдана Хмельницького в книзі “Україна на переломі 1657 – 1659” В. Липинський на відміну від М. Грушевського, Антоновича та інших вчених, розглядає Хмельниччину як процес будування української державності, а Богдана Хмельницького вважає найбільшим генієм української політичної думки, своєрідним будівничим української держави.

Аналізуючи політику Б. Хмельницького, її досягнення та прорахунки, вчений доходить висновку, що Хмельницький прагнув створити незалежну гетьманську державу, але цьому заважали ідеї й хаос в політиці, брак організації і дисципліни.

В історії українського народу Липинський вирізняє два періоди під час правління гетьмана Богдана Хмельницького, коли виникла можливість появи спадкоємного гетьманства. Виборне гетьманство для Липинського — це неможлива за своєю сутністю демократична диктатура, це ідея українського Наполеона. Виборність не дасть можливості гетьману бути над класовими і партійними зіткненнями, залишатися незалежним у своїй політиці від групового інтересу.

У практичній політиці Липинський намагався замкнути ідею гетьманства на реальній людині. Такою людиною став Павло Скоропадський — царський генерал, нащадок виборного лівобережного гетьмана Івана Скоропадського. Тим часом людина, з якою Липинський зв’язував свої ідеї національної монархії, мало підходила на роль національного українського лідера . Скоропадський народився у Вісбадені, вчився у Пажеському корпусі у Москві, служив у Кавалерґардському полку, привілейованій частині російської армії, очевидно, до 44-х років нічого не знав про український національний рух. 29 квітня 1918 року Скоропадський справді став гетьманом України, перейнявши владу у Центральної Ради, проте його влада опиралася не на масову підтримку хліборобського класу, а на багнети окупаційної австрійсько-німецької армії і впала разом з її відступом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: В. Липинський – видатний представник українського консерватизму. Життєвий шлях і громадсько- політична діяльність

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок