Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст.

Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст.

Назва:
Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,90 KB
Завантажень:
491
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст.


Балканська криза стала наслідком гострих економічних, політичних і національних протиріч. Невирішеність етнорелігійних та етнотериторіальних питань, неспроможність досягнення компромісу з питань державного статусу призвели до розпаду СФРЮ та до спроб військового вирішення цього комплексу проблем. Міжетнічні зіткнення на Балканах співпали з закінченням холодної війни і перегрупуванням сил в Європі. В балканській кризі взяли участь багато держав і міжнародних організацій, а наслідки її зачіпили всю систему міжнародних відносин.
Позиція Росії щодо югославських подій  зазнала суттєвих змін, в залежності  від коливань її зовнішньої та внутрішньої політики в цілому. Розпад югославської федерації почався ще за часів існування СРСР. Радянське керівництво на чолі з президентом М.С.Горбачовим дотримувалося чіткої позиції щодо Югославії: вона має залишитися  єдиною за будь-яких обставин. Керівництво СРСР висловлювало свою незгоду навіть з конфедеративною перебудовою СФРЮ. В липні 1991 р. М.С.Горбачов через свого спецпосланця Ю.Квіцинського висловив прем'єр-міністру СФРЮ А.Марковичу головні постулати позиції СРСР щодо Югославії: вона входить до сфери безпосередніх інтересів СРСР, і будь-які спроби міжнародного втручання в її внутрішні справи зустрінуть з його боку рішучій опір, навіть на рівні Ради Безпеки ООН [3, 449].
Позиція країн Європи та США щодо Югославії формувалась з   врахуванням інтересів СРСР. Первісна реакція США на спроби відокремлення Словенії та Хорватії від югославської федерації в 1991 р.  була негативною. Державний секретар США Д.Бейкер відверто заявив, що США та їх європейські союзники не визнають відокремлення Словенії і Хорватії від СФРЮ. Європейські держави і США погоджувалися з необхідністю дотримання Гельсінських домовленостей щодо територіальної цілісності держав.
Стрімка дезінтеграція та розпад СРСР наприкінці 1991 р. докорінно змінили ситуацію. В першій період свого існування як самостійного суб'єкта міжнародних відносин Росія прагнула вести зовнішньополітичну лінію, кардинально відмінну від лінії СРСР. Президент Б.Єльцин і міністр закордонних справ А.Козирєв об'єктивно зайняли в югославській кризі індиферентну  позицію. Така політика була обумовлена і внутрішніми причинами.  Економічні реформи, розпочаті в 1992 році, супроводжувалися падінням виробництва і деградацією збройних сил, і це  не дозволяло Росії приділити належну увагу міжнародним подіям навіть в зоні її традиційного впливу.
В своїх відносинах з Європою і США в цей період Москва керувалася переважно прагматичними мотивами. Від Заходу залежало чи відбудеться міжнародно-політичне визнання Росії як суверенної держави, чи успадкує вона статус члена Ради Безпеки ООН і власність колишнього СРСР за кордоном. Відверто прозахідна позиція Росії дозволяла закріпити основні позиції суттєво слабкішої, ніж СРСР, Росії в пострадянській системі міжнародних відносин.
Незважаючи на те, що західні держави в балканському конфлікті  підтримували різні країни і мали суперечливі інтереси, Росія не зробила ніяких спроб зіграти на цих суперечностях. Вона однією з перших визнала незалежність  Словенії і Хорватії  та погодилася на введення санкцій проти Югославії в травні 1992  р.
Зміни в російській зовнішній політиці почали відбуватися після 1993 р., коли проявилися розбіжності між нею і Заходом. Це сприяло певній активізації дій Росії в балканському конфлікті, окресленню просербських інтересів. З 1994 року події в Боснії Москва стала відносити до сфери своїх національних інтересів. Завдяки участі Росії відбулися позитивні зрушення у врегулюванні конфлікту. До серпня 1995 року Москва намагалася запобігти іноземному воєнному втручанню в боснійський конфлікт. Справжнім успіхом російської дипломатії стало розв'язання сараєвської кризи. Разом з тим під час громадянської війни в Боснії російське керівництво переконалося , що Росія і США мають різні інтереси.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок