Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> ПРАВИЛА ГРИ У ПОЛІТИЦІ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ НЕОІНСТИТУ ЦІОНАЛІЗМУ

ПРАВИЛА ГРИ У ПОЛІТИЦІ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ НЕОІНСТИТУ ЦІОНАЛІЗМУ

Назва:
ПРАВИЛА ГРИ У ПОЛІТИЦІ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ НЕОІНСТИТУ ЦІОНАЛІЗМУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,28 KB
Завантажень:
189
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
УДК 321.01.321.015 328.16
Крап А.
ПРАВИЛА ГРИ У ПОЛІТИЦІ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ НЕОІНСТИТУ ЦІОНАЛІЗМУ
Проаналізовано на засадах теорії неоінституціоналізму основні механізми формування правил гри у політиці, з'ясовано умови їх сприяння ефективності державної влади й формуванню політичної стабільності.
Ключові слова: неоінституціоналізм, політика, державна влада, політична стабільність, влада, владні ресурси, політичні норми, консолідація демократії.
Проанализировано на основах теории неоинституционализма основные механизмы формирования правил игры в политике, выяснены условия их содействия эффективности государственной власти и формированию политической стабильности.
Ключевые слова: неоинституционализм, политика, государственная власть, политическая стабильность, власть, ресурсы власти, политические нормы, консолидация демократии.
The basic mechanisms of forming of rules of game are analysed on principles of theory the new institutionalizm in a policy, the terms of their assistance efficiency of State power and forming political stability.
Key words: neoinstitutionalism, politics, state power, political stability, power, power resources, political norms, democracy consolidation.
У процесі транзиту суспільств від авторитаризму до демократії, окрім структурного та ціннісного аспекту, вагомою є трансформація інституційної системи. На першому етапі транзиту формуються демократичні інститути та нові правила гри, що регулюють відносини між суб'єктами політики, їхній доступ до владних ресурсів та міру впливу на центри ухвалення політичних рішень. Проте ці правила гри часто використовуються ситуаційно й відповідно до корпоративних чи коньюктурних інтересів тієї групи еліти, яка мала найбільший вплив на прийняття рішень, що в результаті нівелювало демократичний потенціал інститутів. Другий етап транзиту є утвердженням демократичного ладу після декількох виборів, зміни еліт при владі й вироблення політичним істеблішментом консенсусних правил гри. На важливості для консолідації демократії єдиних «правил гри» наголошує А. Пшеворський. Вони створюють ситуацію, коли ніхто не допускає можливості виникнення інститутів та правил поза демократичними нормами [9]. Політичний процес (поле політики, за П. Бурдьє) конституюється як простір політичної гри з особливими інтересами, цілями і законами (правилами) функціонування [2, с. 11].
Правила гри в контексті методології неоінсти- туціоналізму розглядаються як інституції, або «придумані людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію в певне річище» [8, с. 11]. Неоінституціоналізм (також знаний як нова економіка організацій) визнає вирішальну роль інституцій у політичному житті й доводить, що вони існують у суспільстві для подолання перешкод в обміні інформацією та взаємодіях в організаціях. Як зауважують у своєму дослідженні М. Рамеш та М. Говлет, базова одиниця аналізу в теорії неоінституціоналізму пов'язана зі «згодою» між особами в рамках інституту [3, с. 36].
Поява нового інституціоналізму зумовлена прагненням: а) поновити зв'язок між теоретичними положеннями у розумінні поняття «інституція» і політичною реальністю, яку вони претендують представляти; б) обґрунтувати вирішальну посередницьку роль інститутів у формуванні політичної поведінки; в) визнати складність і непередбаченість політичних систем [4].
У рамках теорії неоінституціоналізму засадничими є поняття «інститут», «інституція та «організація». У статті ми опираємося на позицію Д. Норта, одного з авторитетних представників цього напряму, щодо розмежування цих понять, яка зводиться до наступного: під «інституціями» слід розуміти закони, правила, звичаї, норми, а під «інститутами» - організації, тобто державні органи, політичні партії, профспілки тощо [8, с. 13]. Для Д. Норта, підсумовує М. Кармазіна, перші - це правила, які визначають спосіб «гри», другі ж - суто актори, межі компетенції яких - лише формування стратегії та майстерність [5]. Це дає змогу «концептуально чітко відрізняти правила від гравців» [8, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: ПРАВИЛА ГРИ У ПОЛІТИЦІ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ НЕОІНСТИТУ ЦІОНАЛІЗМУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок