Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> УРЯД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

УРЯД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Назва:
УРЯД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,20 KB
Завантажень:
128
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
План лекції.

1. Місце уряду в системі державних органів.

2. Порядок формування і структура уряду.

3. Компетенція уряду.

1. Закономірністю суспільно-політичного і державно-правового розвитку країн світу є концентрація найголовніших повноважень в органів виконавчої влади. Виконавча влада – це сукупність державних органів і установ, які здійснюють владно-політичні і владно-адміністративні функції.

Своєрідною верхівкою системи виконавчої влади є уряд – звичайно один з вищих органів держави, компетенція якого лише умовно може бути зведена до виконання законів, здійснення завдань у сфері управління.

У президентських республіках систему виконавчої влади очолює президент. У США взагалі не визначають поняття уряду, а використовують для відповідних цілей термін “виконавча влада”, “президентська адміністрація”.

У країнах з парламентарними формами правління, а також у багатьох республіках із змішаною формою правління глава держави не входить до системи виконавчої влади. Компетенція такого глави держави включає і певні повноваження в галузі виконавчої влади, хоча більшість з них він може реалізувати тільки через уряд або з його санкції.

Конституції і законодавство визначають різноманітні назви урядів – уряд, кабінет, кабінет міністрів, державна рада тощо.

2. У країнах із змішаною республіканською формою, а також з парламентарними формами правління застосовується так званий парламентських спосіб утворення уряду. Суть його в тому, що представницький орган безпосередньо здійснює ті чи інші відповідні процедури.

Конституції, прийняті в країнах із змішаною республіканською і парламентарними формами правління, фіксують загальні процедури формування уряду, засновані на спільних діях парламенту і глави держави, хоча характер і послідовність їхніх дій мають свої відмінності. У Великобританії глава держави призначає прем’єр-міністра і за пропозицією останнього – інших членів уряду. Парламент у цьому участі не бере. Вважається, що уряд має підтримку нижньої палати доти, доки вона не проголосує проти його пропозиції з принципово важливого питання або прямо не висловить йому недовіру.

У багатьох країнах глава уряду після його призначення повинен у встановлений основним законом строк подати парламенту (нижній палаті) склад уряду й урядову програму з тим, щоб отримати довіру. Наприклад, у Бельгії та Італії довіру уряду повинна виказати кожна з палат.

Деякі конституції передбачають участь парламенту в процедурі формування уряду ще до того, як його склад буде визначений. Наприклад, в Ірландії президент за пропозицією нижньої палати призначає прем’єр-міністра. Інших членів уряду глава держави призначає за пропозицією самого прем’єр-міністра, попередньо схваленою тією ж палатою.

У президентських республіках застосовується суто позапарламентський спосіб формування уряду. У таких країнах повноваження глави держави і глави кабінету поєднані в руках президента, а посада прем’єр-міністра відсутня. Парламент тут не бере безпосередньої участі в процесі формування уряду або його роль значно обмежена.

У багатьох країнах до складу уряду входять всі політичні керівники міністерств і відомств із загальнонаціональною компетенцією.

В англомовних та в цілому ряді інших країн до складу кабінету входять не всі політичні керівники міністерств та відомств, а лише ті, хто очолює найважливіші з них.

Основною діючою особою уряду, формальним і неформальним центром є його глава – прем’єр-міністр. У країнах із змішаною республіканською формою правління в силу дуалізму виконавчої влади роль центру урядової організації і діяльності розподіляється між главою уряду і президентом.

У Франції встановлена основним законом організація виконавчої влади і існуюча практика зумовили перетворення президента на реального главу уряду. Разом з тим прем’єр-міністр зберігає досить широкі повноваження. Він керує діяльністю уряду, відповідає за національну оборону, забезпечує виконання законів, призначає на військові і цивільні посади.

Існує певний перелік міністерств, які обов’язково входять до складу урядових колегій: міністерства внутрішніх і закордонних справ, оборони, фінансів, юстиції та деякі інші. В складі уряду перебувають також міністри, до компетенції яких віднесені такі питання, як економіка, трудові відносини, освіта, наука і техніка, охорона навколишнього середовища.

До складу урядів у зарубіжних країнах можуть входити міністри, які очолюють окремі урядові департаменти (міністерства), і міністри без портфеля. Останні виконують важливі урядові функції постійного або термінового характеру. Вони не пов’язані організаційно з жодним міністерством чи відомством, але нерідко входять до складу уряду.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: УРЯД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок