Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Форми власності на землю в Україні

Форми власності на землю в Україні

Назва:
Форми власності на землю в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,70 KB
Завантажень:
60
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
 
Р Е Ф Е Р А Т н а т е м у:
Форми власності на землю в Україні


Історичний екскурс
З давніх часів до сьогодення Україна вражає і чужинців, і співвітчизників своїми як розмірами, так і якісними характеристиками природи. Досить нагадати, що Україна володіє майже 25 відсотками чорноземів світу з найбагатшими ґрунтами. Для регулювання земельних відносин в Україні вироблялися різноманітні правила і норми — від прадавніх звичаїв і традицій, «Руської Правди», козацьких універсалів. Березневих статей Б.Хмельницького, Конституції П.Орлика, універсалів і Конституції Центральної Ради до законодавства більшовицьких часів. Але жодного разу ці норми не могли бути реалізовані в умовах відсутності української державності. Після проголошення у 1990 році Декларації про державний суверенітет України Законом «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 року запроваджено три форми власності: державну, колективну, індивідуальну (особисту і приватну трудову). Вважаючи першочерговим завданням молодої держави зміцнення села, Верховна Рада прийняла Закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового ком-плексу» від 15 травня 1992 року, поставивши мету: «відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури, а високий рівень соціального розвитку села — основною умовою продо-вольчого і сировинного забезпечення країни, її економічної незалеж-ності» .
Актами про незалежність України земля, всі інші природні багатства визнані власністю Українського народу, матеріальною основою суверенітету держави. Але реалізація права власності Українського народу на землю почала здійснюватися своєрідно: схваленою 31 жовтня 1991 року Верховною Радою Концепцією роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду (ідентичний текст якої чомусь відсутній у офіційних виданнях) передбачалося всю землю України поділити на рівні за розміром земельні ділянки і надавати їх у власність всьому дорослому населенню. Цей дещо оригінальний спосіб роздержавлення землі не здійснився: за рік перед цим та ж Верховна Рада прийняла постанову «Про земельну реформу», а 13 березня 1992 року — «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» і про затвердження у новій редакції наспіх опрацьованого Земельного Кодексу України, яким започаткувала кардинальні зміни у відносинах земельної власності.
Реформатори не усвідомлювали (або не бажали усвідомлювати), що перехід від державної соціалістичної власності на землю до різноманітних форм земельної власності за своїми масштабами перевершує націоналізацію 1917 року, і що без науково розробленої Концепції і Національної програми земельної реформи «кавалерійською, атакою» такі питання не вирішити. Україна в момент проголошення незалежності не була підготовлена до проведення реформ подібного масштабу: їй було непосильно на ті часи вирішення юридичних, соціально-політичних, економічних та організаційно-технічних проблем (закони, кошти, кадри, управлінські структури).
Тим часом Законом від 30 січня 1992 року, без будь-яких мотивів, скасовується індивідуальна (особиста і приватна трудова) форма власності і запроваджується приватна, тобто нетрудова, експлуататорська форма власності на землю.
Щоправда, і Закон України "Про власність" (ст.14), і Земельний кодекс України (ст.6) встановлюють право приватної власності громадян на земельні ділянки тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, будівництва 4 обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва. Право власності на зазначені земельні ділянки набувається також у разі одержання їх у спадщину, одержання частки землі у спільному майні подружжя, купівлі-продажу, дарування та обміну. Тобто, ці підстави набуття права власності стосуються тільки земельних ділянок, перерахованих в статтях 14 і 6 згаданих Законів, і розширене тлумачення цієї норми закон не передбачає.
Земельний кодекс України теж не встановлює інших, видів приватної власності на землю як громадян, так і юридичних осіб.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Форми власності на землю в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок