Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації

Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації

Назва:
Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,23 KB
Завантажень:
258
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації


У практиці розгляду судами позовів про захист честі, гідності і ділової репутації постала проблема, яка, на нашу думку, має значне теоретичне і практичне значення, а саме: проблема тлумачення і практичного застосування судами поняття "поширення відомостей, що не відповідають дійсності", яке вжите в ст.7 ЦК України. Ця норма фактично містить опис складу цивільного правопорушення, яке тягне відповідальність у вигляді обов’язку спростування таких відомостей і відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням, якщо такі відомості ганьблять честь і гідність громадянина чи ділову репутацію громадянина або організації.
Згідно з ст.7 ЦК України, "громадяни або організації, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їхнім інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням".
Відтак, у вжитому в цьому випадку законодавцем формулюванні термін "відомості" пов’язаний з громадянином та організацією як потенційними позивачами та словосполученням "відносно яких поширені". Звідси маємо поняття "відомості, поширені відносно громадянина або організації".
Практика судового розгляду відповідної категорії справ свідчить, що суди досить часто тлумачать це поняття максимально широко в контексті ст.7 ЦК, і під відомостями, поширеними відносно позивачів, розуміють будь-яку інформацію, яка так чи інакше торкається позивача або зачіпає його інтереси.
Цьому сприяє частково і те, що ні в постанові Пленуму Верховного Суду №7 від 28 вересня 1990 р. з наступними змінами і доповненнями "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" [1], ні в узагальненнях практики Верховного Суду щодо розгляду справ за позовами до засобів масової інформації про захист честі, гідності і ділової репутації саме цей аспект застосування ст.7 ЦК не висвітлено. Постанова Пленуму Верховного Суду досить детально роз’яснює, що саме слід вважати "поширенням" відомостей, які саме ознаки дають підставу говорити про "приниження відомостями честі і гідності" особи; кого можна вважати належними позивачами і відповідачами за цими позовами тощо. Проте питання, яке коло відомостей підпадає під формулювання "відомості відносно громадянина або організації" залишається відкритим [2].
Утім, таке формулювання несе в собі велике функціональне навантаження, оскільки поряд з іншими згаданими поняттями саме воно формує об’єктивну сторону цивільного правопорушення, передбаченого ст.7 ЦК України.
Видається, що розширене тлумачення в контексті ст.7 ЦК України поняття "відомостей відносно особи" є неправильним у суто правовому розумінні. Саме до такого висновку приводить системний порівняльний аналіз різних законів, які підлягають застосуванню в таких випадках. У ст.7 ЦК відповідне поняття викладене як "відомості відносно громадянина або організації". У ч.4 ст.32 Конституції України норма, що подібна за змістом до норми ч.3 ст.7 ЦК, сформульована з використанням вже дещо іншої термінологічної формули: "Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації".
Тобто тут предмет правопорушення, що обговорюється, визначено більш вузько – як "інформація про особу". Аналогічне формулювання вжите в ст.37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації в Україні", яка визначає підстави виникнення у громадян, юридичних осіб і державних органів права вимоги від редакції друкованого засобу масової інформації публікації відповідного спростування.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок