Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)

Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)

Назва:
Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,45 KB
Завантажень:
195
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Реферат на тему:
Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)


Історія правової і політичної думки Давнини складається з кількох частин:
І. Правові і політичні вчення країн Стародавнього Сходу: Китай, Індія, Єгипет, Вавилон, правова і політична думка іудеїв;
ІІ. Значної уваги заслуговує грецька правова і політична думка. Як відомо: „Греція створила підстави європейської цивілізації” Baszkiewicz J., Ryszka F. Historia doktryn politycznych I prawnych. – Warszawa, 1973. – S. .. До сьогоднішнього дня теорія права оперує елементарними категоріями, створеними греками, тягнеться до величних грецьких дискусій про право та державу. До сьогодні цитують грецьких софістів, Платона, Арістотеля** Вважається, що розвиток пізньосередньовічної політичної доктрини відбувався під значним впливом Арістотеля, твори якого у той час починають перекладати. ; говорять про еллінізм (як синтез східної (орієнтальної) та грецької культур), про стоїцизм, цинізм.
ІІІ. Особливо також виділяють римську правову і політичну думку, яка поміж іншими будувалась і на грецькій правовій культурі. Серед римських досягнень аналізують праці М.-Т. Ціцерона, погляди римських стоїків, доктрину римських юристів, політичну ідеологію раннього християнства.
В історії держав Давнього Сходу належить шукати початки правової і політичної думки світу, оскільки вчення народів Сходу, переплетені із їх віруваннями, випередили грецьку суспільно-політичну думку.
На багато віків раніше перед виникненням державних утворень у Греції, сформувалися великі теократичні монархії Сходу, а відтак і перші правові та політичні вчення, що перебували в межах пануючих вірувань.
Божою волею у Давнину пояснювали існування і зміну державного устрою, вважалося, що Небо керує справами держави. А правитель безпосередньо виражає волю Бога, є його намісником чи навіть Богом на землі, чи що Бог через пророків і священнослужителів оголошує свою волю народові (як це було у іудеїв).
Визнаючи залежність державної влади від Бога – пануючі політичні погляди держав Сходу були інтегральною частиною релігійних систем. Звідси і характеристика політичної думки Сходу як вчень релігійно-політичних.
Типовою рисою всіх учень Сходу, крім їх специфічних рис, є фаталістичне послушенство вирокові Неба.
Матеріальною підставою влади у великих державах Сходу були публічні роботи, керовані і плановані центром, врегулювання постачання сільського господарства водою. Влада поширювалась на значні території. Така влада була деспотичною. Божественність влади не допускала жодних проявів бунту і незадоволення. Процес повільних змін привів до того, що в теократичних монархіях Сходу старі суспільно-політичні елементи перепліталися з новими; у цих невільницьких державах поряд із рабством співіснували форми родового ладу або навіть і феодалізму як, наприклад, у Китаї.
Суспільно-економічний як і політичний устрій держав Сходу відрізнявся від класичного зразка рабовласницьких держав античної Греції і Риму.
Так, власником землі у державах Сходу була сама держава, їй належали і раби. Такою була економічна основа деспотичної влади монархів Сходу. Земля крім держави також належала землеробським общинам.
Крім рабів працювали і вільні люди, що не було характерним для античної Греції і Риму. Звідси – значне суспільне розмежування між вільними у державах Сходу.
Рабство у державах Сходу не вийшло за межі першої стадії розвитку: крім домашнього рабства раби перебували у колективній власності святинь чи безпосередньо держави.
Вища влада належала єдиновладному монархові, позиції якого зміцнювала релігія, нав’язуючи підданим послушенство божественній владі.
Як для держав античного Сходу типовою рисою була теократична монархія, так і для релігійно-політичних вчень (доктрин) типовою була засада пасивного підпорядкування.
Релігійно-міфологічний характер вчень періоду Давнини полягав у тому, що:
вважалося, що земні порядки є частиною загальносвітових, космічних порядків;
на стадії релігійно-міфологічних уявлень і право, і закон ще не є окремою системою норм, а існують як частина релігійно-обрядового порядку приватного, громадського і державного життя;
правові і політичні вчення ще не відокремлені від міфів, не сформувалися у відносно самостійну сферу суспільної свідомості;
правда, справедливість (маат /Єгипет/, дике /Греція/, дао /Китай/, рта (ріта) /Індія/) – природно-божественний порядок, якому відповідають право і влада, що пізніше складає основу природничо-правового праворозуміння у вигляді „природничого права”, „природно-божественного права”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок