Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання

Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання

Назва:
Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,15 KB
Завантажень:
185
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання


Одним із важливих критеріїв виокремлення фінансового права як самостійної галузі права, поряд з предметом, традиційно вважається метод правового регулювання відповідного виду суспільних відносин [1, с.29; 2, с.20-21; 3, с.47]. Характеризуючи метод фінансово-правового регулювання, зауважимо, що ця складна проблема й досi залишається дискусiйною. Не вдаючись у полеміку щодо застосування у фінансовому праві єдиного для всіх галузей публічного права методу правового регулювання, одного специфічного методу владних приписів чи декількох методів при одному основному, ми приєднуємось до висловленої у юридичній літературі більшістю вчених точки зору, що фiнансовому праву, як й iншим публiчним галузям права, наприклад, адмiнiстративному, властивий метод державно-владних приписiв (метод субординацiї або, як його ще називають, адмiнiстративний метод). За своїм змiстом цi приписи стосуються порядку i розмiрiв обов’язкових платежiв до бюджетiв та державних цiльових фондiв, порядку використання державних грошових засобiв i т.п. Такий метод сприяє своєчасному i повному надходженню засобiв у розпорядження держави, їх використанню за цiльовим призначенням вiдповiдно до фiнансових планiв, дотримання режиму фiнансової дисциплiни.
Одну з ознак методу фінансово-правового регулювання вбачають у тому, що обсяг прав i обов’язкiв учасникiв фінансово-правових вiдносин, як і адмiнiстративних, точно визначається державою, але, на вiдмiну вiд них, учасники фiнансово-правових вiдносин позбавленi права оперативної самостiйностi: сторони цих вiдносин не можуть самi вирiшувати питання про об’єм своїх прав i обов’язкiв, оскільки вони точно визначені нормами права. І як доказ відмінності методу владних приписів, який застосовується у фінансовому праві, від подібного методу, що його використовують в адміністративному праві, автори підручників традиційно наводять приклади правових норм щодо характеру і порядку застосування відповідно фінансових санкцій і адміністративних стягнень [1, с.29; 2, с.20-21; 3, с.47].
Проаналізувавши статті Кодексу України про адміністративні правопорушення [4, с.1122], якими встановлюється адміністративна відповідальність за різноманітні правопорушення, види стягнень, передбачених ними, а також порядок їх застосування, можна констатувати, що у випадку притягнення до адміністративної відповідальності орган чи посадова особа, уповноважені застосовувати заходи адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, можуть: застосувати або тільки основне, або основне і додаткове стягнення (ч.2 ст.25 КпАП); з двох альтернативних видів стягнення вибрати одне за своїм вибором; призначаючи стягнення, яке відносно визначене (наприклад, штраф у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), встановити конкретну міру відповідальності.
Важливо звернути увагу також і на ті статті, зміст яких спочатку обумовлює необхідність соціологічного способу їх тлумачення і відповідно до цього розсуд суб’єктів правозастосування у правоохоронній сфері. Тут відзначимо ст.33 КпАП, згідно з якою при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. У цьому плані привертає також увагу і ст.21 КпАП, відповідно до якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням вчиненого правопорушення до неї доцільно застосувати захід громадського впливу. Наявність такої доцільності також визначає орган чи посадова особа, уповноважені застосовувати заходи адміністративного стягнення. Врешті-решт, у випадку незначного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, взагалі може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням (ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок