Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Державність Західної України в 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР

Державність Західної України в 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР

Назва:
Державність Західної України в 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,38 KB
Завантажень:
265
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Проблеми української державності за кордоном. 2 січня 1919 р. уряди УНР і ЗУНР урочисто проголосили об'єднання (злуку) двох українських республіку однак воєнні дії призвели до того, що під польською окупацією опинилися Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь, Полісся, Посяння, Лемківщина. У Остаточному об'єднанню України перешкодила Антанта, коли Верховна Рада в Парижі 25 червня 1919 р. постановила "уповноваженим силам Польської республіки ввести свої осередки аж по р. Збруч".

Ще раніше, у листопаді 1918 p., Північна Буковина була окупована румунськими військами, а Закарпаття в січні 1919 р. — чеськими.

Деякий час влада Польщі над західними українцями лишалась спірною. Незважаючи на це, розпочалась полонізація Галичини. Вже до січня 1923 р. між поляками було розподілено в Галичині близько 200 тис. гектар землі, на Поліссі — 113 тис. і т. д. Тому восени 1922 р. українці розпочали бойкот виборів до сейму і сенату. Але українське населення Волині, Холмщини, Полісся та Підляшшя все ж взяло участь у виборах. Українське представництво в обох палатах становило 20 депутатів і 6 сенаторів. Політичні засади українського представництва виклав від імені Українського сеймового клубу 23 січня 1923 р. С.Підгірський: "...ми, представники Волині, Холмської землі, Підляшшя і Полісся, заявляємо з цієї Сеймової трибуни перед цілим світом, що метою українського народу є відродження Самостійної Української Держави ";ї^Ііж тим поляки досягли своєї мети. 14 березня 1923 р. Рада послів Антанти у Версалі остаточно визначила приєднання Галичини до Польщі.

Анексовані західноукраїнські землі перебували на становищі напівколоній Польщі, Румунії й Чехословаччини. Під час світової економічної кризи (1929—1933 pp.) безробіття на західноукраїнських землях набуло небачених масштабів. Протягом майже всього періоду окупації західноукраїнських земель тут зберігався воєнний стан, панували політичний терор, жорстоке переслідування національно-визвольного руху.

Соціальне гноблення, національна та політична дискримінація українського населення викликали рішучий опір. У національно-визвольній боротьбі населення Західної України брали участь різноманітні політичні сили, що відстоювали інтереси різних соціальних груп. Галицькі українці почали організовувати своє політичне життя, створювати політичні партії. Першими з них стали Українська партія національної роботи і Українська Народна трудова партія.

Деякі легальні українські політичні партії брали участь у польській політичній системі. Найбільш впливовою і авторитетною серед таких політичних організацій було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), створене у липні 1925 р. У 1935 р. УНДО мало найбільше серед усіх українських політичних формувань представництво в польському сеймі (17 депутатів) і сенаті (3 депутати).

^ерсальське рішення 1923 p., яким визнано прилучення Галичини до Польщі, викликало хвилю протесту і деяке зневір'я до Заходу. Де сприяло утворенню у 1923 p. компартії Західної України, яка пізніше стала складовою частиною компартії Польщі.

і'В 30-х роках обстановка різко змінилася. Встановлення тоталітарної системи СРСР, її злочини проти українського народу у вигляді насильницької колективізації, голодомору 1932—1933 pp., численних політичних процесів внесли істотні корективи в дію політичних чинників на західноукраїнських землях.

Прорадянські, прокомуністичні погляди взагалі не були домінуючими у політичній думці галицьких українців. Переважна більшість з них стояла на відкрито націоналістичних і антирадянських позиціях і розрізнялась перш за все методами своєї боротьби. У непримиренній опозиції до УСРР перебувала, наприклад, Українська військова організація (УВО), заснована у 1920 p., провід якої складався із старшин Українських січових стрільців. Основним засобом своєї боротьби проти польської влади УВО обрала індивідуальний терор.

Наприкінці 20-х років виникає кілька націоналістичних груп: Союз української націоналістичної молоді, Лсгія українських націоналістів та ін. На конференціях 1927 і 1928 pp. вони висловлювалися за злиття усіх цих груп в єдину Організацію українських націоналістів (ОУН).

. У січні 1929 p. у Відні відкрився конгрес ОУН, який ухвалив устрій ОУН і обрав провід ОУН, до якого увійшли керівники УВО Є.Коновалець, Р.Сушко та ін. — колишні старшини січових стрільців та Української галицької армії М)тже, ОУН бхопила усі існуючі націоналістичні групи.

\ОУН ставила перед собою завдання боротися проти польського режиму, а також "уздоровити відносини внутрі нації, викликати в українському народові державотворчі зусилля" Акції ОУН (терор, саботаж, підпали) стали приводом для масових репресій проти українців, викликали в 1935—1936 pp. судові процеси над членами ОУН.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Державність Західної України в 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок