Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.)

Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.)

Назва:
Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,35 KB
Завантажень:
85
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Територія. Західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина (Пониззя), Закарпаття (Закарпатська і Підкарпатська Русь) — входили до складу кількох держав з різним юридичним статусом. З середини XVII ст. до останньої чверті XVIII ст. Східна Галичина входила до складу Речі Посполитої як частина Руського воєводства, Північна Буковина з кінця XIV ст. до російсько-турецької війни 1768—1774 pp. — до складу Молдавської держави, яка перебувала під протекторатом Османської Туреччини. Закарпаття входило до складу Трансільванського (Семиградського) князівства, що перебувало теж під протекторатом Туреччини. У 1687 p. під час австрійсько-турецької війни війська габсбурзької імперії окупували територію Трансільванії. На Карловицькому конгресі 1698— 1699 pp. Габсбурги домоглися міжнародного визнання своєї влади над Трансильванією, а, отже, і над Закарпаттям.

Селянство. У XVII—XIII ст. переважною масою феодально залежного населення західноукраїнських земель було селянство. Як і у Речі Посполитій, воно було неоднорідним класом. Поряд із невеликою частиною особисто вільних селян — кметів, чиншових селян, які несли феодальну повинність на користь держави, існувала велика група державних, церковних, приватне залежних селян, що перебували у кріпацькій залежності. До них відносились й тяглові селяни, які мали хату, робочу худобу, земельні наділи, відробляли панщину і виконували інші повинності на користь як феодала, так і держави. Такі категорії кріпаків, як підсадки, городники, халупники, володіли тільки присадибними ділянками. Підсадки, коморники, захребетники не мали свого господарства, жили у чужих дворах "по сусідах", батрачили у заможних селян і міщан.

У XVIII ст. у зв'язку з тим, що кріпацька праця ставала все менш продуктивною, поміщики почали вдаватися до форм і різновидів як натурального, так і грошового оподаткування, що супроводжувалося обезземелюванням селян. На початку XVIII ст. кількість коморників у Східній Галичині зросла від 0,1 до 2%, халупників і загородників — від 19 до 29%, селян, які мали менше 1/4 лана*, - від 19 до 20%.

У першій половині XVIII ст. кількість безземельних у Галичині досягла 41% загальної кількості селян проти 30% у другій половині XVII ст. Тривалість панщини на тяглових землях залишалася високою — 6—7 днів на тиждень з лану*. Прагнучи підвищити продуктивність підневільної праці, поміщики вдавалися до урочної системи, ретельної фіксації усіх видів панщини. Звичайно нормою був десятигодинний робочій день взимку і шістнадцятигодинний — влітку. Зберігалися натуральна данина і грошовий чин. Селяни також виконували на пана багато інших робіт: подвірну повинність, шарварки (ремонт шляхів, мостів та ін.), ґвалт, толоки (обов'язкові роботи понад панщину під час робіт влітку за поміщіцькі харчі). Крім перелічених повинностей, селяни були зобов'язані сплачувати поміщику за користування шляхами (шляхові), вилов риби у ставах та річках (ставщину), користування лісами (лісові). Особливою формою експлуатації селян і джерелом доходів поміщиків були надходження від панських монополій, перш за все горілчаної. Важким тягарем для селян були участь у посполитому рушенні (ополченні), а також стації — збирання різних припасів на утримання військ.

На зростаючу феодальну експлуатацію селяни відповідали масовим рухом гайдуків і опришків. Влітку 1734 p. гайдуки під проводом Верлана оволоділи містом Броди. Рух опришків був поширений на Покутті — південно-східній частині Галичини, що прилягала до Карпат на кордонах Польщі, Молдови та Угорщини. Особливо активізувався цей рух в першій половині XVIII ст. У 1744—1745 pp. ватажок опришків Олекса Довбуш здійснив походи на Перемишль, Дрогобич, Турку. Його звернення до населення "проти князів" мало антифеодальний характер.

Значна частина селян Закарпаття наприкінці XVII ст. перебувала у залежності від угорських феодалів чи держави. Такі категорії селян, як обаді, удворники, лібертіни, сабодаши мали своє господарство, користувалися земельними наділами, виконували повинності на користь держави і феодалів. Желяри та таксалісти теж мали присадибне господарство, але були позбавлені польових наділів. Вони також були зобов'язані виконувати феодальні повинності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок