Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Українська держава у 1654—1659 pp

Українська держава у 1654—1659 pp

Назва:
Українська держава у 1654—1659 pp
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,11 KB
Завантажень:
29
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
За Березневими статтями навесні 1654 p. Б.Хмельницький вже в союзі з Росією розпочинає війну з Польщею, щоб завершити об'єднання українських земель в етнічних межах, аж до Вісли й угорського кордону. Разом з тим, гетьман наполегливо зміцнює вже існуючу незалежну українську державу.

Територія незалежної України. Договір 1654 р. не торкався територіального складу української держави. Малося на увазі, що у підданство до Росії переходять землі України, на яких проживали українці, що звільнилися з-під влади Польщі. Це був великий простір: на лівому березі Дніпра — Чернігівщина і Полтавщина, на правому — Київщина, східна Подолія, частина Волині. Вже після січня 1654 р. у Польщі була відвойована частина Білорусії, яка приєднувалася до України як Білоруський полк. Запорізька Січ також входила "під високу руку" російського монарха, оскільки складала невід'ємну частину України, хоча й мала автономне становище.

Суспільний устрій. Звільнення з-під влади Польщі, формування самостійної національної держави створили сприятливі умови для піднесення виробничих сил України. Цьому сприяло вигнання польських феодалів та виключення їх з економічного життя України, зменшення магнатсько-шляхетського землеволодіння, збільшення дрібної козацької власності на землю, а, отже, і виробників, що працювали на ринок з послабленням тиску феодальної експлуатації.

Феодали. Основна маса земель вигнаних польських феодалів була передана до скарбниці, а також дісталася козацькій старшині. У такий спосіб клас феодалів поповнився козацькою старшиною. Було встановлено, що кожний обраний на посаду в один із трьох урядів, діставав шляхетні права, старшина ставала пануючим кла сом. Феодали (старшина та шляхта) привласнили також привілеї вигнаних з України польських феодалів — за ними закріплювалося виключне право на зайняття промислами (поташним, пивоварним. млиновим), а також оптовою торгівлею. Б.Хмельницький надавав феодалам захисні універсали, що підтверджували їх привілеї.

Духовенство. Змінився і статус православного духовенства. За договором 1654 p. православна церква в Україні була відновлена в своїх правах. Царський уряд підтвердив права та привілеї православного духовенства та пообіцяв не порушувати їх. Привілейоване становище православного духовенства визначалося роллю, яку церква відігравала в ідеологічному та політичному житті України. Правове становище духовенства наближалося до статусу шляхти.

Реєстрове козацтво. Уточнюється правовий статус такої групи населення, як реєстрове козацтво. За Березневими статтями з останнього мало бути сформовано військо України. Тому після 1654 p. реєстровими стали вважати усіх, хто служив у війську. Звідки, мабуть, і з'явилася нова назва реєстрового козака — "воинского звания человек".

Як відомо, реєстр був оголошений в 60 000 козаків. Проте Б.Хмельницький, щоб зменшити соціальну напруженість, залишив у складі реєстру додатково ще значну кількість осіб. Реєстровці були майнове заможними, інакше вони не могли б нести службу. Цар не давав їм платні, а служба потребувала витрат. Реєстровці були власниками землі. Джерелом земельних володінь більшості з них було захоплення земель, які стали безхазяйними у 1648—1654 pp. Рядові реєстрові козаки несли військову службу (бойову і похідну), яка була досить важкою та підлягала тільки своїй козацькій адміністрації.

Селяни-посполиті. Основну масу економічно підлеглого населення, як і раніше, складали селяни (посполиті). "После войны Богдана Хмельницкого, як осели люди, тогда можайные пописались в казаки, а бедные остались в мужиках", тобто посполитими і феодально залежними. Це становище відповідало інтересам і наполяганням козацької старшини, які були чітко відображені у статтях Б.Хмельницького.

Разом з тим слід відмітити таке нове явище як збільшення прошарку вільних селян. Це сталося внаслідок скасування польського землеволодіння та зменшення землеволодіння української шляхти. До того ж, значна маса селян, яка брала участь у війні, спроміглася увійти до розряду вільних жителів військових поселень, де вони покозачилися. Ці покозачені селяни набули право на володіння землею і на особисту свободу.

Це явище великого значення — воно на той час послабило систему феодального гноблення в Україні. М.Драгоманов зазначав, що після 1654 p. сільське населення України здебільшого було вільним. Вільні селяни підлягали козацькій адміністрації. Тих селян, які не покозачилися, було повернуто феодалам, проте режим експлуатації був пом'якшений. Як і раніше, Хмельницький закликав феодалів поводитися скромно з підлеглими, не переобтяжувати їх феодальними повинностями.

Приватновласницькі селяни зберігали право переходу. Проте українські феодали користувалися будь-якою нагодою, щоб це право обмежити. Особливо вони старалися не допустити переходів селян у козаки. Чіткого правового відмежування козацтва від селянства Хмельницький так і не зробив.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Українська держава у 1654—1659 pp

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок