Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Конструкційне закріплення правового статусу особи в Україні

Конструкційне закріплення правового статусу особи в Україні

Назва:
Конструкційне закріплення правового статусу особи в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,14 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
1. Вступ. Зміст понять людина, особа, громадянин.

2. Правовий статус особи (поняття).

3. Принципи правового статусу особи.

3.1. Рівність конституційних прав і свобод громадян України та їхня рівність перед законом.

3.2. Невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини.

3.3. Невичерпність, гарантованість і нескасованість конституційних прав і свобод.

3.4. Недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод у поточному законодавстві.

3.5. Єдність прав людини та її обов’язків перед суспільством.

1. ВСТУП. ЗМІСТ ПОНЯТЬ ЛЮДИНА, ОСОБА, ГРОМАДЯНИН.

Розділ II Конституції України присвячений врегулюванню питань, пов'язаних з основами правового статусу людини й громадянина. Вивчення положень цього розділу доцільно починати зі встановлення змісту понять «людина», «особа», «громадянин».

Термін «людина» означає біосоціальну істоту, тобто одну з форм земного життя, яка наділена здатністю мислити, створювати й використовувати знаряддя праці, володіє членороздільною мовою й може нормально розвиватися лише в широкому й тісному спілкуванні з собі подібними. Таким чином, цей термін характеризує представника роду людського (індивіда) як особливу колективістську біологічну істоту.

Поняття «особа» характеризує людину як суб'єкта, що вже має індивідуальні, саме цій конкретній людині притаманні інтелект, моральні та інші якості, сформовані в процесі суспільного життя.

«Громадянин» — це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених зв'язках із конкретною державою, що знаходить своє вираження в наявності відповідного громадянства.

Виходячи з викладеного й слід розуміти застосування термінів «людина» й «громадянин» у цьому розділі Конституції України. Якщо в статті йдеться про громадян, то відповідне право чи обов'язок поширюються тільки на осіб, які мають громадянство України. У випадках застосування термінів «людина», «кожен» наявність громадянства України, громадянства інших держав або відсутність будь-якого громадянства не впливає на об'єм змісту відповідного права або обов'язку.

2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ (ПОНЯТТЯ).

При розгляді конкретних положень цього розділу Конституції України слід виходити з того, що, існуючи в суспільстві, людина не може не керуватися певними правилами поведінки, сформульованими в різних соціальних нормах: моралі, звичаях, релігійних постулатах тощо. Найважливіші за своїм змістом і наслідками для особи, держави й суспільства відносини врегульовуються правом, тобто загальнообов'язковими правилами поведінки, які виходять від держави й забезпечуються нею. Сукупність правових приписів, спрямованих на врегулювання поведінки людини й громадянина в суспільстві та державі, називається правовим статусом особи. Саме закріпленню основ правового статусу особи в Україні й присвячений розділ її Конституції, який є найоб'ємнішим і складається з 48 статей.

3. ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ.

У статтях 21—24 Конституції закріплюються основні принципи правового статусу особи в Україні, під якими треба розуміти ті основні ідеї, що покладені в основу змісту Й умов реалізації прав та обов'язків людини в нашій державі. Таких принципів кілька. їх варто розглянути детальніше.

3.1. Рівність конституційних прав і свобод громадян України та їхня рівність перед законом.

Це означає, що надання будь-яких привілеїв або запровадження якихось обмежень для громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, за мовними або іншими ознаками належить розглядати як порушення Конституції й законів України, а винних у цьому притягувати до відповідальності. Особливо підкреслюється принцип рівності прав жінки та чоловіка, а також дітей у їхніх правах незалежно від походження чи від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

3.2. Невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини.

У відповідності з цим принципом не допускається не тільки відібрання прав і свобод, якими людина володіє, але й їх порушення, тобто обмеження зміст/, створення перешкод для їх реалізації тощо. Разом із цим треба мати на увазі, ще в передбачених Конституцією України випадках певні права та свободи людини й громадянина можуть бути обмежені. До таких випадків стаття 64 Конституції відносить умови воєнного або надзвичайного стану в країні. Але там же наводиться перелік конституційнім прав і свобод, які не можуть бути обмежені в будь-якому випадку.

3.3. Невичерпність, гарантованість і нескасованість конституційних прав і свобод.

Означає, що закріплені в Конституції України права та свободи:

а) можуть доповнюватися й розширюватися в майбутньому;

б) мають бути забезпечені відповідними засобами, які б сприяли їх реалізації у повсякденному житті;

в) за будь-яких умов не можуть бути оголошені неіснуючими.

3.4. Недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод у поточному законодавстві.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Конструкційне закріплення правового статусу особи в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок