Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> реферат на тему: Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини

Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини / сторінка 3

Назва:
Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,98 KB
Завантажень:
196
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Це підтверджується і судовою практикою. У справі BECTU [6]. яка стосувалася дотримання Директиви ЄС, що регламентує тривалість робочого часу та визначає, чи має працівник право на щорічну оплачувану відпустку до завершення мінімального періоду зайнятості в того ж самого роботодавця. Суд стверджував, що право ЄС повинне інтерпретуватися так, що вимога дотримання такого мінімального періоду зайнятості для набуття права на оплачувану щорічну відпустку неправомірно. Ця позиція підтверджувалася посиланнями на велику кількість правових джерел: Загальну декларацію прав людини, Європейську Соціальну Хартію, Декларацію Організації Об’єднаних Націй, і Декларацію Європейського Співтовариства в розділі Основних соціальних прав робітників та ін.

Хартія Основних прав покликана замінити багато джерел і систем захисту основних прав, що співіснують у Європі, але немає наміру робити це негайно. Преамбула ясно заявляє це: „Ця Хартія знову підтверджує (...) права, що існують, у конституційних традиціях і міжнародних зобов’язаннях держав-членів, у Договорі про Європейський Союз, Договорах про Співтовариства, Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, Соціальної хартії, що були прийняті Співтовариством і Радою Європи і прецедентним правом Судового органу Європейських Співтовариств і Європейського суду з прав людини” [11, с. 26].

На перший погляд, можна стверджувати, що ідея забезпечення однієї єдиної нормативної орієнтації в кожному випадку входить у суперечність з ідеєю плюралізму в джерелах права. Цю проблему можна розглядати беручи до уваги існування множинних систем захисту основних прав, що застосовуються одночасно, і які мають свої власні установи, що відповідають за контроль їхнього виконання. Можна сказати, що Хартія збільшила конкуренцію судових органів, покликаних захищати права людини. Судові органи, що знаходяться в Страсбурзі і Люксембурзі (Європейський суд з прав людини та Суд ЄС відповідно), конкурують із національними судами, покликаними захищати положення національних конституцій, які також містять положення про права людини.

Можна з упевненістю стверджувати, що у юридичному аспекті Хартія не принесла в право ЄС нічого нового. А якщо це так, то твердження про те, що Хартія збільшить ризик конфлікту між національними судами держав ЄС, Європейським судом з прав людини, і Судом ЄС є штучним. Сьогодні громадяни Європи вже знаходяться в плюралістичному полі врегулювання питань, пов’язаних із захистом основних прав у Європейському Союзі. Компетенції національних судів держав-членів Європейського суду з прав людини і Суду ЄС вже пересікаються один з одним у межах сфери застосування права ЄС. Хартія не адресується державам-членам ЄС. Як правило, вони продовжують керуватися своїм національним конституційним правом, що включає й міжнародно-правові договори, ратифіковані у відповідному порядку.

Можна сказати, що мета процесу розробки Хартії полягала не в тому, щоб ввести нововведення, а в тому, щоб об’єднати існуюче право. Це веде до того, що проголошення Хартії і її можливе включення в первинне право Євросоюзу мало б вплив на розмежування компетенції між Європейським Союзом і державами-членами.

Текст статті 49 Хартії визначає, що Хартія повинна застосовуватися органами Євросоюзу відповідно до принципів субсидіарності, а також вказує, що „Хартія не встановлює ніякої нової влади або завдань для Співтовариства або Союзу, і не змінює їх повноважень” [11, с. 47]. На основі цього можна зробити висновок, що потенційна сфера конфлікту між Хартією та іншими системами захисту основних прав у Європі обмежена. Положення про основні права людини в Європейському праві не відносяться безпосередньо до установ ЄС.

Виходячи із вищесказаного можна поставити правомірне питання, чи означає накладання компетенції різних органів та інструментів захисту прав людини виникнення юридичного і конституційного конфлікту. Є три головних пояснення негативної відповіді на це питання.

По-перше, конфлікт між правовими системами (правової системи ЄС та національних правових систем держав-членів) не виникає з простого співіснування цих двох систем. Конфлікт може виникнути в ситуації, коли різні нормативно-правові акти регулюють ту саму ситуацію і при цьому вони пропонують різні нормативні рішення. Але подібна ситуація відсутня в більшості випадків, що стосується застосування національних конституцій, Європейської конвенції прав людини і її протоколів і права ЄС. У цій ситуації виникає не конфлікт, а результат взаємодії багатьох механізмів, на політичному і юридичному рівні, між цими системами. Оскільки, як уже було розглянуто вище, Суд ЄС розвивав неписані основні права людини на основі національних конституційних традицій і Європейської конвенції прав людини, це свідчить про готовність Суду ЄС враховувати практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ, що стосуються основних прав людини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок