Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Судове рішення як юридичний факт у податковому праві

Судове рішення як юридичний факт у податковому праві

Назва:
Судове рішення як юридичний факт у податковому праві
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,29 KB
Завантажень:
38
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Вагомий внесок у дослідження судового рішення як юридичного факту зробили такі вчені-цивілісти, як М.А. Гурвич, О.А. Красавчиков, А.А. Добровольский, С.А. Іванова, С.С. Алексеєв та інші. У податковому праві України судове рішення, як юридичний факт, залишилося поза увагою вчених.

Законодавство в сфері оподаткування, на відміну від цивільного законодавства (а саме: статті 11 Цивільного кодексу України), не містить нормативного визначення, що судове рішення є юридичним фактом, з якого безпосередньо виникають права та обов’язки суб’єктів податкових правовідносин. Не зазначено, в якій саме частині судового рішення встановлюються факти, що мають преюдиційне значення як для суб’єктів податкових правовідносин, так і для інших суб’єктів. У зв’язку з вищевикладеним дослідження судового рішення як юридичного факту в податковому праві, має цінність як з практичного, так і з теоретичного погляду.

Метою дослідження є аналіз поняття „судове рішення”, розкриття його як юридичного факту в матеріально-процесуальному аспекті. Досліджуються проблемні питання, що існують у практичній діяльності та пов’язані з фіксацією фактів у рішеннях.

У податковому праві України судове рішення має важливе значення у зв’язку з тим, що воно має всі ознаки юридичного факту, який породжує, змінює та припиняє податкові правовідносини.

Одним із аспектів тривалої дискусії вчених було визначення питання, що є характерним для судового рішення: наказ суду чи підтвердження правовідносин сторін у вирішенні спору, або те й інше.

Автором теорії, в навчальній та монографічній літературі, називають російського вченого С.Н. Абрамова та ін., відповідно до якої судове рішення являє собою лише наказ суду [1, с. 149].

Проте М.А. Гурвіч ще в своїх працях 1955 та 1957 років писав про те, що рішення суду, яке підтверджує спірне правовідношення, містить у собі обов’язкову форму наказу, який не породжує яких-небудь прав та обов’язків сторін у галузі матеріально-правових відносин, а вирішує питання про існування визначених прав та обов’язків сторін чи їх відсутність [2, с. 47–48].

У процесуальному аспекті судове рішення є актом виконання судом своїх зобов’язань перед особами, що беруть участь у вирішенні спору та одночасно є юридичним фактом, який завершує провадження в суді першої інстанції та породжує право на оскарження правовідносин в апеляційній та касаційній інстанціях. Судове рішення, яке вступило в законну силу, є підставою для відкриття виконавчого провадження.

Норми процесуального права України, якими керуються органи судової влади при вирішенні спорів між суб’єктами податкових правовідносин, а саме: ст. 82 Господарського процесуального кодексу України [3, с. 70], ст. 209 Цивільного процесуального кодексу України [4, С.131], під судовим рішенням розуміють акт, що приймається судом після закінчення розгляду справи по суті. Проте в понятійному апараті зазначених нормативних актів відсутнє формулювання самого поняття „судове рішення”.

З 1 вересня 2005 року в Україні набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, дія якого також поширилася на спори між органами державної податкової служби та платниками податків. Цей Кодекс вперше визначив поняття „судове рішення”, яке приймається у формі постанови. Так, у п.12 статті 3 Кодексу визначено, що постанова – це рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову [5, с.72–73]. Однак, на думку автора, дане визначення не розкриває як матеріального, так і процесуального змісту. Автор не може погодитися з тим, що в адміністративній справі саме вирішуються вимоги адміністративного позову. Позовні вимоги позивача з процесуального погляду не вирішуються, а досліджуються судом при розгляді справи. Тому дане поняття необхідно викласти в такій редакції: постанова – це судове рішення, яке приймається судами будь-якої інстанції за результатами розгляду та дослідження всіх обставин справи по суті.

У теорії юридичної фактології судове рішення, як юридичний факт, досліджував російський учений О.А. Красавчиков, який першим визначив судове рішення як юридичний факт фактичного складу. Учений зазначав, що „судове рішення є юридичним фактом не лише в процесуальному, а й у матеріальному плані. Юридичні наслідки настають не лише в силу одного судового рішення, а й інших фактів, з якими воно утворює фактичний склад” [6, с. 133, 138, 143].

Однак таку позицію О.А. Красавчикова розділили не всі вчені, що досліджували дане питання. Так, Д.М. Чечот зазначив, що судове рішення ніяк не може розглядатися як юридичний факт, що породжує матеріально-правові наслідки, – воно базується на дійсному правовідношенні сторін, яке існувало до початку процесу, незалежно від волі суду. До зазначеної позиції Д.М. Чечота приєднався Н.Б. Зейдера, який був прихильником теорії: судове рішення не є юридичним фактом у сфері матеріального права, хоча ним може бути здійснена конкретизація прав та обов’язків сторін [7, с. 88–100].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Судове рішення як юридичний факт у податковому праві

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок