Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції

Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції

Назва:
Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,05 KB
Завантажень:
59
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Місце і роль особи у правовій системі найбільш повно можна розглядати через категорію правового статусу, який дозволяє визначити положення людини у суспільстві.

Правовий статус – категорія, яка торкається інтересів не тільки окремої особи, але й колективу, кожної окремої організації, установи, які виконують свої функції, покладені на них обов’язки [1].

Проблема правового статусу – це проблема особи в її політико-правовому аспекті. Правовий статус – це юридичне вираження соціального статусу.

У цьому контексті нас цікавить питання не правового статусу осіб взагалі, а конкретне співвідношення статусів державних службовців і працівників міліції. Виникає питання, чи можна визнати працівника міліції державним службовцем і поширити на нього положення Закону України „Про державну службу”.

Підходячи до розгляду правового статусу державних службовців і працівників міліції, необхідно враховувати, що це поняття має декілька значень: загальний, тобто правовий статус громадянина, спеціальний – статус відповідних груп громадян та індивідуальний – правовий статус конкретних осіб.

Щодо державних службовців, то їх правовий статус необхідно пов’язувати і розглядати відповідно до класифікації органів державного управління і місця, яке займає конкретна особа в цій системі. Найбільш доступною, на нашу думку, є класифікація, подана В.Я. Малиновським [2. – С. 374–377].

Поняття правового статусу державного службовця і працівника міліції має суттєве значення для розробки нормативних актів, які регулюють такі питання, як призначення конкретного державного органу та його посадових осіб, їх завдання, повноваження, форми відповідальності тощо.

Правовий статус державних службовців визначається Законом України „Про державну службу” [3], а працівників міліції – Законом України „Про міліцію” [4].

Порівнюючи положення обох законів, можна виділити їх основні загальні риси – служіння суспільству, забезпечення функцій держави, реалізація прав, свобод і обов’язків громадян. Ці моменти є об’єднуючими у соціальному призначенні державної служби і міліцейської служби, яка є також державною, хоча в Законі України „Про державну службу” про це прямо не вказано. Але у частині другій статті дев’ятої цього закону зазначається, що „регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України”. Закріплюючи це положення в статті шостій Закону України „Про державну службу”, законодавець зазначає, що „питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішується цими органами”.

Таким чином, зробивши аналіз цих положень, ми бачимо, що державними службовцями визнаються особи, які працюють в апараті органів внутрішніх справ, а не конкретно працівники міліції. До складу апарату органів внутрішніх справ входить Міністерство внутрішніх справ, управління МВС в областях, містах Києві та Севастополі, а також на транспортних магістралях. Усі ж інші, на рівні міських і районних відділів, під категорію апарату, на нашу думку, не підпадають. Саме ж поняття „міліція” як „ополченье, ратники, народная рать” [5], мабуть, не може визнаватись державною службою, за винятком „керівників та заступників керівників державних органів та їх апарату”, які визнаються посадовими особами [3. – С. 2].

Безумовно, з такими положенням повністю погодитись не можна. По-перше, міліція в цілому та її працівники зокрема – це частина службовців, які працюють у сфері управління адміністративно-політичними справами. Також необхідно звернути увагу на частину першу статті 20 Закону України „Про міліцію”, у якій зазначається, що „працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади”.

По-друге, „міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань” [4. – С. 1]. Наведене положення підкреслює, що міліція як державний озброєний орган здійснює виконавчо-розпорядчу функцію, тобто те, про що зазначається у статті першій Закону України „Про державну службу”.

По-третє, аналіз статей обох законів показує, що основні їх концептуальні положення є аналогічними. Це стосується, насамперед, понять самої служби, її принципів, права на службу, ряду положень правового статусу держслужбовця і працівника міліції. Але зміст правового статусу працівника міліції значно специфічніший, що пов’язано з виконанням ним особливих завдань і функцій держави, що мають правоохоронний характер. Крім того, Закон України „Про державну службу” регулює загальні аспекти державної діяльності, які є концептуальними для нормативного регулювання різних напрямів державної служби: прокуратури, митної, податкової та ін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок