Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби

Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби

Назва:
Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,31 KB
Завантажень:
46
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Сталість, стабільність, ефективність державної виконавчої служби досягається насамперед за рахунок формування інтересу до неї працівників цих підрозділів щодо оцінки її як соціальної корисності, так і престижності як особливого різновиду службово-трудової діяльності. „Визнання населенням соціальної користі державної служби слугує моральною підставою для більш продуктивної праці і створення достойних соціальних гарантій, що, у свою чергу, є необхідним для притоку на службу висококваліфікованих і морально надійних кадрових ресурсів” [1, с. 574]. За умов загальної соціально-економічної кризи у розвитку державно-організованого суспільства та зниження довіри населення до державної служби постановка питання про підвищення соціального статусу працівників виконавчої служби на рівні їх соціального захисту викликає опір суспільної думки. В основному це пов’язано з вузьким розумінням соціального захисту як форми матеріальної (фінансової) прямої або непрямої підтримки громадян. Безперечно, така підтримка є суттєвим компонентом у системі соціально-правових заходів щодо низькооплачуваних категорій працівників або осіб непрацездатних. Однак не завжди вона є єдиним і гарантовано ефективним способом соціально-правового захисту. Не може бути і загального виміру рівня соціальної захищеності різних категорій працівників і громадян. Підтвердженням цього є такі методологічно-теоретичні положення. По-перше, ґенеза людських відносин у формі соціально-правового захисту прямо пов’язана з феноменом взаємної підтримки. По-друге, в основі життя людини лежить задоволення потреб. Реалізація інтересу вимагає певного способу діяльності. Здатність до дій у людей різна. Ці відмінності пов’язані з гетерогенністю (неоднорідністю) людської популяції в генатиповому (унаслідований тип індивіда) та фенотиповому (засвоєний тип) аспекті. Одні індивіди активні від народження та успішно розвивають і реалізують цю активність у процесі життя. Інші інертні від природи або мають певні психологічні відхилення та, відповідно, мають менший успіх в адаптації до життя. По-третє, ці та інші індивідуальні особливості людей обумовлюють їх гетерогенність стосовно факторів соціально-природного середовища. Деякі успішно їх асимілюють і використовують в інтересах природної організації, інші відстають у цьому процесі. По-четверте, систематичне незадоволення життєво важливих потреб призводить до гальмування або зупинки фізичного та загального розвитку людини, що, як наслідок, понижує її життєві здібності та скорочує тривалість життя. По-п’яте, суб’єктів, не здатних заробляти собі на повноцінне життя, слід класифікувати за наступними особливостями: а) непрацездатність, пов’язана з фізичною незрілістю (дитинство); б) тимчасова непрацездатність у зв’язку з хворобою або травмою; в) стійка часткова або повна втрата працездатності (інвалідність); г) вікові обмеження або втрата здібностей до праці (особи пенсійного віку, похилі). По-шосте, соціальний захист цих категорій осіб забезпечується гарантіями держави щодо достатньої для життя матеріальної компенсації, неможливості самостійного отримання доходів, а також забезпечення побутових послуг. Це мінімальний рівень соціального захисту. Суспільство, яке не може його забезпечити, знаходитися у стані глибокої соціально-економічної кризи. По-сьоме, але якщо навіть держава забезпечує необхідний комплекс соціально-правових захисних заходів щодо означених категорій населення, для сталого і постійного розвитку суспільства цих заходів недостатньо. У широкому розумінні соціально-правовий захист передбачає як її об’єкти усе населення країни. Це пов’язане з тим, що: не усі індивіди здатні самостійно захищати свої права, свободи та законні інтереси; за умов приватної власності на засоби виробництва й високої динаміки конкретного розвитку економіки зростає ризик безробіття; невідповідність винагороди за працю та цін на товари й послуги знижує інтерес до продуктивної праці; низький загальний рівень та незадовільна якість життя стримує індивідуальний розвиток громадян; слабкий соціальний контроль за індивідами і організаціями, які реалізують власний інтерес на шкоду інтересам інших людей та суспільства у цілому, призводить до соціальної дестабілізації. По-восьме, контроль означених перемінних є основою для формування системи соціально-правового захисту громадян країни. По-дев’яте, під таким кутом зору під соціально-правовим захистом слід розуміти систему контрольованих суспільством і державою економічних, соціальних, організаційно-правових, психологічних, педагогічних, моральних заходів і гарантій, які забезпечують учасникам суспільних відносин реалізацію та здійснення природних прав, свобод і законних інтересів. Додамо, таке визначення поняття соціально-правового захисту населення країни найкраще співвідноситься з визначенням у науковій літературі поняття соціальної роботи. Наприклад, О.М. Бандурка розуміє останню як професійну діяльність, зорієнтовану на надання допомоги особистості, сім’ї, різним віковим і соціально-професійним групам у вирішенні соціально-економічних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних, правових, моральних та інших проблем, що виникають у житті людини [2, с. 217].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок