Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Ринок освітніх послуг: проблеми правового регулювання діяльності

Ринок освітніх послуг: проблеми правового регулювання діяльності

Назва:
Ринок освітніх послуг: проблеми правового регулювання діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,98 KB
Завантажень:
75
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Освіта (стрижнем якої виступає вища школа) – одна із соціальних галузей, що безпосередньо бере участь у формуванні передумов економічного зростання країни і виступає фундаментом відтворення інтелектуального потенціалу і духовності нації. Оскільки значна роль у вітчизняній системі освіти належить недержавному освітньому сектору (далі – приватні ВНЗ), вважаємо, що теоретично виправдано і практично доцільно дослідити проблеми правового регулювання діяльності приватних ВНЗ в Україні.

Метою даної статті є аналіз чинного в Україні законодавства, яке регулює діяльність ВНЗ у цілому, виявлення особливостей правового регулювання відносин, які виникають у процесі створення і функціонування приватних ВНЗ, на основі чого – розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавства в освітній сфері з метою визначення оптимального правового режиму реалізації приватними ВНЗ завдань вищої освіти в Україні, а також створення законодавчих засад правової рівності вищих навчальних закладів усіх форм власності.

Проблеми, поставлені і досліджені автором, раніше знаходили своє відображення лише в коротких публікаціях швидше публіцистичного, ніж наукового характеру.

На сьогодні недержавний сектор вищої освіти, незважаючи на більш ніж десятилітній термін свого існування, залишається „нерідною дитиною” у системі освіти, що багато в чому уможливлює чинне законодавство. Підтвердженням вищевказаного є, наприклад, постійне бажання зняти кількісні обмеження на платне навчання студентів у державних ВНЗ. Йдеться про зміни, які повинні бути внесені в п. 4 статті 23 Закону України „Про вищу освіту”, в якій закріплено, що у ВНЗ державної й комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням має становитине менш ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс. Спираючись на окремі публікації у пресі, нова норма буде нібито сприяти „порятунку” всіх тих бажаючих навчатися в державних ВНЗ за власні кошти, кількість яких неухильно зростає. Так, за словами заступника міністра освіти й науки М. Ф. Степка, „якби навесні 2003 року Верховна Рада не віддалила ще на два роки запровадження цього обмеження на кількість контрактників у державних ВНЗ, то за їхнім порогом у минулому навчальному році виявилося б близько 16 тисяч студентів. Можливо, що ці молоді люди і стали б студентами, але вже приватних ВНЗ, підтримавши своїми коштами розвиток приватного сектора освітньої сфери”. А на думку ректора Національного педагогічного університету імені Драгоманова В.П. Андрущенко „у системі ринкових відносин ніяких обмежень ні з боку держави, ні з боку законодавства існувати не повинно. Ринок сам повинен визначати, де вчитися дитині. Головним критерієм має бути якість освітніх послуг. У державних ВНЗ якість апробована, визнано навіть на міжнародному рівні, а приватні ВНЗ тільки завойовують своє місце під сонцем. Якщо обмеження будуть існувати, то грошові потоки потечуть іншим руслом, а діти одержуватимуть менш якісну освіту” [1, с. 1–2].

Не зрозуміло, як у таких умовах „молодому” приватному сектору „наздогнати” державні ВНЗ з їхніми традиціями і матеріальною базою, якщо, крім об’єктивно існуючих труднощів періоду становлення, більшість норм чинного законодавства віддають перевагу державним ВНЗ у питаннях, пов’язаних зі створенням і функціонуванням ВНЗ, соціальним захистом учасників освітнього процесу, пенсійним забезпеченням професорсько-викладацького складу тощо. У результаті виникає ситуація, за якої об’єктивно сильніший суб’єкт, маючи істотні конкурентні переваги, дорікає слабшого, причому від імені держави, в невисокій якості його роботи. В остаточному підсумку це призводить до розширення монополії державної освіти й витіснення приватників з ринку освітніх послуг, що свідомо створює нездорове конкурентне середовище на досить твердому ринку освітніх послуг. За прикладом можна звернутися до недавно прийнятого Закону України „Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (у сфері вищої освіти) від 14.12.2004 р. № 2229-IV (cт. 103). Прийняття парламентом зазначених змін стало ще одним кроком на шляху дискримінації приватних освітніх структур. Причому в проекті зазначеного закону із всіх запропонованих змін, тільки одна стосувалася приватних ВНЗ (щодо надання їм статусу неприбуткових), але саме вона в прийнятому законі не була відображена! Причина – небажання державних ВНЗ конкурувати із приватними „побратимами”, що відбирають у них чималу частку коштів потенційних „контрактників”. Прикро, що все це відбувається на тлі чинного Указу Президента „Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні” (№ 832/95 від 12.09.1995), положення ч. 6 п. 2.2 якого говорить: „...Міністерству освіти... переглянути мережу ВНЗ, заснованих на недержавній формі власності, з метою надання державної підтримки тим, які здійснюють підготовку кадрів на рівні державних вимог” (тобто пройшли державну акредитацію – прим. авт.).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Ринок освітніх послуг: проблеми правового регулювання діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок