Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Реалізація загальних засад ст. 3 ЦК України в питанні судового розгляду і вирішення справ про визнання заповіту недійсним

Реалізація загальних засад ст. 3 ЦК України в питанні судового розгляду і вирішення справ про визнання заповіту недійсним

Назва:
Реалізація загальних засад ст. 3 ЦК України в питанні судового розгляду і вирішення справ про визнання заповіту недійсним
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,50 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
На судові органи поряд з нотаріальними покладено конституційний обов’язок з охорони та захисту прав громадян. У зв’язку з цим відповідно до п. 6 ст. 3 нового ЦК України досить актуальним є питання правильного та справедливого застосування законодавства, яке регламентує порядок реалізації спадкових прав, перехід спадкового майна та суб’єктивних прав від однієї особи до іншої. Зазначена обставина, а також юрисдикційна природа органів нотаріату, які вчиняють нотаріальні дії із застосуванням елементів цивільно-процесуальної форми, є емпіричною основою наукової концепції “спадкового процесуального права” як комплексного інституту адміністративних і цивільних процесуальних норм, що регулюють провадження з набуття, здійснення, правового посвідчення спадкових прав [1].

Не маючи можливості детально зупинятися на теоретичному аналізі зазначеної доктрини – щодо обґрунтованості виділення нової галузі процесуального права, його предмета та методу тощо (вона достатньо була висвітлена в літературі [2]), слід відзначити практичну значимість і плідність комплексного дослідження механізму захисту та охорони спадкових прав. На користь такого підходу з усією очевидністю говорять такі обставини: відносно автономний характер норм цивільного законодавства, що регулюють спадкові правовідносини, самостійна група нотаріальних дій, що забезпечують охорону спадкових прав, а також наявність істотних особливостей розгляду і вирішення спадкових справ у судах. Метою ж нашої роботи є аналіз формальних критеріїв загальних засад цивільного законодавства, відображених у п. 6 ст. 3 нового ЦК України та їх впливу на особливості розгляду і вирішення позовних спадкових справ про визнання заповіту недійсним, як орієнтирів, що сприятимуть суду прийняти правильне рішення, яке б якнайповніше відповідало вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Перед тим як розглядати спори про спадкування, слід чітко відокремлювати їх від інших справ, пов’язаних зі спадкуванням. Усі спадкові справи можна класифікувати на: 1) позовні справи у спорах про право на спадщину; 2) справи особливого провадження зі встановлення фактів, що мають юридичне значення для спадкових прав зацікавлених осіб; 3) справи особливого провадження за скаргами на дії нотаріусів, пов’язані з оформленням спадкових прав.

Під позовами про спадщину розуміють вимоги про визнання позивачів спадкоємцями, позови про виключення з-поміж спадкоємців відповідача, про інше визначення обсягу спадкових прав позивачів і відповідачів. У цілому можна говорити про те, що це є позови про встановлення кола спадкоємців за законом або за заповітом і щодо характеру їх участі у спадковому наступництві. За цими позовами суд безпосередньо встановлює права та обов’язки учасників спірних правовідносин, тому безпідставною вбачається вимога деяких судів, щоб сторони до звернення в суд отримували свідоцтва про спадщину [3]. Причому йдеться тільки про справи, в яких відповідач доказує своє право на спадщину. На думку В.І. Серебровського, до позовів про спадщину відносяться позови до незаконного володільця про видачу спадкового майна [4]. Далі В.І. Серебровський уточнює свою позицію і говорить лише про справи, в яких відповідач доказує своє право на спадщину.

На нашу думку, такі позови доцільно відносити до віндикаційних. І хоча зв’язок цих справ зі спадкуванням очевидний, однак позовами про спадщину у повному розумінні їх визнати досить важко, оскільки відсутній сам спір про те, кого необхідно визнати спадкоємцем. У даному випадку можна говорити про позов, про визначення кола спадкоємців за законом і за заповітом, поєднаний з позовом про стягнення спадкового майна. Спадкові спори можна звичайно класифікувати за різними підставами. Так, у науковій літературі найбільш поширеною є класифікація за предметом спору (позову) [5].

Найбільш значна роль судового розсуду із зазначеної категорії спадкових справ припадає на справи про визнання заповіту недійсним. У вітчизняній судовій практиці майже третина усіх спадкових справ належить до спорів, що витікають із відносин спадкування за заповітом, а переважну більшість з них складають позови про визнання заповіту недійсним. Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт повинен бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписаний заповідачем і належним чином посвідчений. Забезпеченню законності заповіту, дотриманню вимог, що пред’являються до його форми, сприяє встановлена процедура його оформлення (ст. 1247–1248 ЦК України). У випадках недотримання цих вимог заповіт може бути визнаний недійсним.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Реалізація загальних засад ст. 3 ЦК України в питанні судового розгляду і вирішення справ про визнання заповіту недійсним

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок