Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поняття правового статусу державного виконавця

Поняття правового статусу державного виконавця

Назва:
Поняття правового статусу державного виконавця
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,23 KB
Завантажень:
117
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Актуальність наукового дослідження проблеми правового статусу державного виконавця обумовлюється необхідністю визначення його ролі і місця в системі правовідносин виконавчого провадження, а також сприяє формулюванню поняття державного виконавця.

Метою даної статті є визначення правового статусу державного виконавця.

Категорія правового статусу державного виконавця походить від більш загальної категорії – правового статусу особистості. Остання в основному досліджується в межах науки теорії держави і права. У зв’язку з цим А.С. Мордовець та В.Н. Синюков зазначають: „Проблема правого статусу особистості важлива та багатогранна. Вона порушує всю діалектику відносин людини і суспільства, громадянина і держави. У структуру правого статусу юристи часто включають і такі елементи, як законні інтереси, правові принципи, правовідносини загального (статутного типу), правосуб’єктність. У вузькому сенсі категорія „правовий статус особи” характеризує обсяг прав і свобод, якими володіє людина – суб’єкт права. Вони ж (права і свободи) складають основний зміст, ядро правового статусу” [1, с. 480–481]. О.Ф. Скакун розглядає правовий статус особистості у системі закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності. Відповідно до них індивід як суб’єкт права координує свою поведінку в суспільстві. На її думку, структура правового статусу особистості може бути подана у вигляді таких елементів, як правосуб’єктність, права, свободи, обов’язки та відповідальність [2, с. 409]. В.М. Корельський та В.Д. Перевалов зазначають: „Правовий статус особистості – це правовий стан людини, що відображає її фактичний стан у взаємовідносинах з суспільством та державою” [3, с. 503].

У науковій літературі розрізняють загальний, спеціальний та індивідуальний статуси [1, с. 485; 2, с. 413]. Загальний статус особи є узагальненим і однаковим для усіх, незалежно від національності, релігійних переконань, соціального стану; характеризується стабільністю й визначеністю; передбачає рівність прав та обов’язків громадян, рівність усіх перед законом; є основним для інших різновидів правового статусу. Спеціальний статус характеризує представника тієї або іншої соціальної групи, який наділений згідно з нормативно-правовими актами спеціальними, додатковими правами, обов’язками, обмеженнями та відповідальністю. Цей вид правового статусу обумовлений особливостями стану особи і потребами його функціональної спеціальної активності, наприклад, учень, робітник, державний службовець. Спеціальний статус є обмеженням або доповненням загального правового статусу. Індивідуальний статус являє собою сукупність персоніфікованих прав та обов’язків в їх конкретних, природних і набутих здібностях та особливостях (стать, вік, сімейний стан, релігійні переконання). Необхідно зазначити, що ці статуси накладаються один на одного і на практиці є неподільними. Загальний правовий статус у всіх громадян – один, спеціальних статусів – багато, індивідуальних – стільки, скільки осіб мешкає в державі. Спеціальні статуси конкретизують загальний правовий статус на рівні окремих соціальних груп. Спеціальні статуси можуть знаходитися як у межах однієї галузі права, наприклад, державно-правовий статус депутата, статус підприємця, так і мати комплексний характер (статус посадової особи, державного службовця) [2, с. 414].

Спеціальний правовий статус мають і державні виконавці, які займають посади в органах Державної виконавчої служби і є державними службовцями. Так, ст. 12 Закону України „Про державну службу” [4] встановлює додаткові вимоги до державного службовця. Також із формулювання ст. 6 Закону України „Про державну виконавчу службу” [5] ці вимоги пред’являються і до державного виконавця, з чого випливає, що державним виконавцем не може бути:

– особа, визнана у встановленому порядку недієздатною;

– особа, яка має судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

– особа, яка у разі її прийняття на роботу буде безпосередньо підпорядкована або підлегла особі, яка є її близьким родичем чи свояком.

Державний виконавець також не має права:

– займатися підприємницькою діяльністю;

– виконувати роботу на умовах сумісництва;

– входити до складу керівних органів господарських товариств;

– приймати подарунки від фізичних та юридичних осіб, грошові винагороди, пільги у зв’язку зі своєю службовою діяльністю.

При характеристиці діяльності державного виконавця необхідно врахувати такі моменти: юридичну значимість виконуваних функцій; характер та обсяг повноважень; наявність розпорядчих повноважень; види і форми державної діяльності; значення у реалізації функцій органів; характер взаємовідносин між службовцями; ступінь самостійності у здійсненні наданих повноважень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Поняття правового статусу державного виконавця

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок