Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Податкова політика Петра І у період 1710–1724 років

Податкова політика Петра І у період 1710–1724 років

Назва:
Податкова політика Петра І у період 1710–1724 років
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,49 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
На початку XVIII ст. пряме оподаткування базувалося на подвірному переписі, що був у 1678 році.

У 1710 році був проведений новий подвірний перепис, при якому враховувалися не лише двори, але й душі.

За результатами перепису загальна чисельність населення була на 19,5 % меншою ніж у 1678 році [1, с. 50].

Головними причинами зниження чисельності населення за даними перепису були: рекрутські набори в армію і флот, залучення населення до будівництва кораблів, будівництво Санкт-Петербурга та інших укріплень, висока смертність внаслідок неурожаїв і епідемій, а також багаточисельні випадки втікачів тяглового населення, головним чином залежних селян, у південні і південно-східні окраїни та за кордон.

Ознайомившись із результатами перепису населення 1710 року, Петро I прийняв рішення про стягнення подвірного податку за даними перепису 1678 року. На населення, що залишилося на місцях, покладався обов’язок сплати податків за спустошені двори.

На результати перепису 1710 року великий вплив мали: багаточисельні зловживання відповідальних осіб, у заниженні даних були зацікавлені не лише селяни і посадські люди (платники податку), але й поміщики (особи, відповідальні за збір і виплату податку), а також представники регіональної і місцевої адміністрацій (внаслідок приховування або заниження даних зменшувався їх обов’язок зі збору і перераховування податків і створювались умови для різного роду незаконних поборів.

У 1716–1718 роках був проведений другий перепис населення, основною метою якого було встановлення точної кількості тяглового населення.

У 1719 році відповідно до Указу Урядового Сенату від 22 січня 1719 року був проведений поголовний перепис селян, бобилів, задвірних і ділових людей, усіх власників і однодвірців. До перепису Петро I залучив гвардійські полки.

У 1721 році як міра відповідності за спотворення даних перепису була встановлена смертна кара з конфіскацією майна.

Аналіз уже перших даних перепису дозволив виявити велику кількість приховування чисельності, в основному сілянського населення. У 1722 році було проведено ревізію (перегляд), якою було виявлено додатково 452 тис. душ [1, с. 51].

З 1722 р. в Російській імперії переписи податного населення отримали назву „ревізій”, а реєстри податного населення отримали назву „ревизских сказок” [1, с. 51]. Крім „ревизских сказок”, при оподаткуванні широко вживався термін „ревизская душа”.

„Ревизская душа” – термін, що застосовувався з 1718 по 1887 роки і під ним розумілася одиниця обліку чоловічого населення, яке підлягало оподаткуванню подушним податком.

„Ревизские сказки” – таку назву носили списки (реєстри), в які заносилося чоловіче населення для обкладення подушним податком.

У 1724 р. перевірка „казок” була закінчена. За уточненими даними чисельність населення, що підлягала сплаті податку (селян і посадських людей головної статті), становила 5 570 458 осіб, порівняно з 1710 роком їх нараховувалося 2 874 655 осіб. Загальна чисельність населення Російської імперії складала 15 500 тис. осіб [1, с. 51; 2, с. 64].

За Петра I у Росії був введений інститут фіскалів. Указом від 5 березня 1711 р. впроваджувалися посади обер-фіскалів і фіскалів.

Сенату доручається устрій державних доходів з приписом „денег как возможно собирать… и … учинить фискалов во всяких делах” і вибрати обер-фіскала. В обов’язки йому вмінялося „над всіма ділами тайно наглядати і інформувати про неправий суд” „також в сборе казны и прочаго”. Обер-фіскал притягував обвинуваченого до відповідальності перед Сенатом, хто б це не був і яке б він положення не займав. Фіскали не отримували жалування. Доказавши обвинувачення тієї чи іншої особи, фіскал отримував половину тієї суми від штрафу, який стягувався з обвинуваченого.

Обер-фіскал діяв за допомогою сітки підлеглих йому фіскалів – державних службовців, які повинні були „тайно проведывать, доносить и обличать” усі зловживання як вищих, так і нижчих чиновників, переслідувати казнокрадство, хабарництво, „вообще безгласные преступления явно противогосударственного и противообщественного характера” [1, с. 47; 3, с. 156].

Служби царського оберфіскальства для контролю над фінансами на території України були запроваджені в 1711 році [4, с. 119].

Оскільки згідно з Указом кожне місто повинно було мати одного – двох фіскалів, а міст нараховувалося 340, то всіх таких сищиків – столичних, міських, провінціальних з відомчими – нараховувалося не менше 500.

Пізніше обер-фіскал з підлеглими фіскалами були запроваджені на флоті [5, с. 438; 6, с. 151].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Податкова політика Петра І у період 1710–1724 років

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок