Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти

Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти

Назва:
Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,42 KB
Завантажень:
24
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Фінансовий стан Російської держави під час правління Петра І був надзвичайно напруженим. Безперервні воєнні дії, створення власного флоту, будівництво міст, фортець, доріг, каналів, утримання державного апарату вимагало великих матеріальних ресурсів.

Основою оподаткування населення того періоду було подвірне обкладання, введене у 1679 році після перепису населення в 1676–1678 роках та укладення переписних книг.

Уся фінансова політика Петра І була спрямована на постійний і напружений пошук джерел грошових коштів. Тому звернення Петра І до сенату „денег как возможно собирать, понеже деньги суть артерия войны” став своєрідним девізом його управління [1, с. 75–76].

Починаючи з 1704 року увагу уряду було звернено на всебічне підвищення основних статей державних доходів – прямих податків.

Приріст доходів від прямих податків досягався в основному двома шляхами: збільшенням ставок існуючих і введенням нових податків. До другого методу уряд Петра І удавався частіше.

У тому ж 1704 році було створено спеціальний штат осіб, які були зобов’язані вигадувати все нові і нові види податків і „сидеть и чинить государю прибыли”. Їх називали „прибильщиками”, а в народі вигадниками, які повинні були вишукувати нові джерела доходу [2, с. 440].

Кількість податків, вигаданих „прибильщиками”, примножувалося з кожним днем. Нові податки посипалися на голову платників Росії. Починаючи з 1704 року один за одним вводилися такі податки і збори: гербовий збір (за видачу та засвідчення документів), поземельний, посажений, криголамний, водопійний, погрібний, з димарів на печі, з мостів і переправ, причальний та відливний – з плавучих суден, помірний, вісчий, хомутний, шапочний, сапожний, з клеймування хомутів, з клеймування та продажу суконь, шапок і чобіт, з квасних напоїв, з варіння пива, воскобоєнь, зі шкіряного, з конячих та ялових шкір, миловарного промислу, з кузень, крамниць, корчм, пекарень, з майстрових і робітних людей, із запису клейма майстрових, із крамничних і „ходячих” продавців, із продажу свічок, кінських шкір, подушний з „візників” – десята частка найму, покосовщинний, бджолиний, банний; млиновий – з постоялих дворів, з найму домів, з найму кутків, із дрів, із продажу продуктів харчування, а іноді досить незвичайні збори – з кавунів, горіхів, податок на дубові гроби [1, с. 78; 2, с. 440; 3, с. 434; 4, с. 94; 5, с. 140; 6, с. 117].

У 1700 році був введений „хомутний” збір.

У цей же період був введений млиновий збір із суворим приписом „о немолонии на мельницах ничьего хлеба без помольных денег” [1, с. 78].

Згідно з Указом 1704 року думні люди і першостатейні купці повинні були сплачувати такі податки: з домашніх бань – по 3 крб., прості дворяни, купці і різні різночинці – по 1 крб., селяни – по 15 коп. [3, с. 443].

У січні 1705 року вийшов указ „О бритии бород и усов всякого чина людям, кроме попов и дьяконов, о взятии пошлины с тех, которые сего исполнить не захотят, и о выдаче заплатившим пошлину знаков” [1, с. 78].

Усіх чоловіків, які носили бороду, було поділено на стани і вони зобов’язані були сплачувати щорічно – прості городяни від 30 крб. і царедворці – до 100 крб. Виняток становили селяни, яким дозволялося носити бороду безкоштовно в своєму селі. Однак при в’їзді в місто і виїзді з нього вони повинні були сплачувати 1 копійку з бороди [4, с. 94].

Цей оригінальний збір за бороду стягувався, при в’їзді в місто і виїзді з нього, особливими присяжними збирачами податі (з піших – 50 коп.; з кінних – по 2 крб. з людини, з селян – по 1 коп. з бороди ). Міські жителі, крім священників і дяків, сплачували особливе мито за бороду (Указ від 16 січня 1703 р.), гості і перша стаття гостинної сотні – по 100 крб., середньої і меншої статті (торгові, посадські, приказні і служиві люди ) – 60 крб., третьої статті (посадські і боярські люди, візники тощо ) – 30 крб. З селян брали на воротах мито по 2 гроші з бороди при в’їзді і виїзді з нього [2, с. 23; 3, с. 437]. У 1715 р. був встановлений єдиний поборідний податок на православних бородачів і розкольників у сумі 50 крб. При бороді повинен бути обов’язково старомодний мундир. Крім того, розкольники обкладалися подвійним податком.

У 1722 році за Указом царя Сенату вказувалося: „підтвердити накрепко старий указ про бороди, щоб платили по 50 крб. на рік і до того ж, щоб ці бородачі і розкольники ніякої іншої одежі не носили, крім старої, а саме: зипун з стоячим клеєним козирем (воротніком), ферезі і однорядку з лежачим намистом”. З бородача, який з’являвся в Приказ в іншій одежі, повторно стягували той же платіж у розмірі 50 крб., незважаючи на те, що перед цим річний був сплачений [3, с. 434–435; 5, с. 119–120].

Так, дворецький дворянина Шереметьєва Курбатов, перебуваючи з своїм паном за кордоном, дізнався про винайденим там гербовий податок. Повернувшись додому, він у предметному листі в 1699 р. запропонував Петру I ввести в Росії „орлену” – папірець, який приносив у казну до 300 тис. крб. у рік доходу [2, с. 441].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок