Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту

Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту

Назва:
Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,01 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Для уникнення визнання неправдивого алібі доказом невинності особи у вчиненні злочину слідчому допоможе своєчасне його виявлення або діагностування. Взагалі діагностика дозволяє розпізнавати стан об’єктів, подій, явищ і процесів. Термін „діагностика” запозичений з медицини, де він означав розпізнавання хвороби [1]. Розпізнати – означає встановити подібність до вже відомого.

Заява підозрюваним або обвинуваченим хибного алібі є одним із видів завідомо неправдивих показань або активної неправди. Ще Ганс Гросс вказував, що неправдиві посилання на алібі – це найбільш звичайний та сильний засіб для виправдання винних [2].

Р.С. Бєлкін вважав неправдиве алібі комбінованим способом фальсифікації інформації про вчинення злочину певною особою [3]. Неправдиве алібі, як він зазначав, – це створення злочинцем хибного уявлення про своє перебування у момент, що цікавить слідство, в іншому місці [4].

Як зазначають В.П. Бахін та Н.С. Карпов, до заяви алібі, як найбільш поширеного прийому протидії, удаються запідозрені у вчиненні злочину. 78 % опитаних ними засуджених відповіли, що підготовка до здійснення протидії розслідуванню виражалася у підготовці алібі [5].

В.О. Образцов розглядає висунення неправдивого алібі як одну з найбільш поширених форм протидії розслідуванню з метою ухилення від відповідальності. Сутність цієї акції зводиться до формування правопорушником, його спільниками або іншими незацікавленими у його відповідальності за вчинене особами, системи фальсифікованих доказів, що реабілітують злочинця перед суспільством і слідством (шляхом застосування заходів з недопущення у кримінально-процесуальне доказування достовірної інформації, що адекватно відтворює його причетність до вчиненого та роль у ньому, з нейтралізації можливостей існуючих проти нього доказів і направлення слідства хибним шляхом) [6].

О.С. Андрєєв та В.П. Лавров розглядають неправдиве алібі як прийом протидії розкриттю та розслідуванню злочинів. Неправдиве алібі, як вони зазначають, являє собою сукупність дій обвинуваченого і пов’язаних з ним осіб з обґрунтування, висунення та відстоювання не відповідаючій істині інформації про знаходження особи, яка вчинила злочин, у момент його вчинення, і спрямовані на перешкоджання встановлення об’єктивної істини правоохоронними органами у їх діяльності з розкриття і розслідування злочинів [7].

Проблеми неправдивого алібі, зазначають О.С. Андрєєв та В.П. Лавров, виходять за межі терміна „спосіб приховання злочину”. Головною і кінцевою метою суб’єкта висунення неправдивого алібі є необґрунтоване рішення особи, яка проводить розслідування, або суду про припинення щодо суб’єкта алібі кримінальної справи або призначення більш м’якого покарання, ніж необхідно. Коло осіб, які беруть участь у формуванні, повідомленні та відстоюванні неправдивого алібі, ширше, ніж при приховуванні злочину. Неправдиве алібі постає як елемент способу протидії, при цьому зміст діяльності з його реалізації тісно пов’язаний і обумовлений з іншими прийомами протидії. Неправдиве алібі є способом, або формою, чи прийомом протидії розслідуванню злочину у випадку його повідомлення відповідному органу з метою ухилення від кримінальної відповідальності винної у вчиненні злочину особи [7].

Приєднується до зазначених думок й Н.В. Кручініна, яка відносить неправдиве алібі до однієї з форм протидії розслідуванню та ухилення від відповідальності за вчинений злочин [8].

Таким чином, аналіз поглядів учених-криміналістів на проблему неправдивого алібі дозволяє зробити висновок, що хибне алібі постає як одна з форм протидії розслідуванню, що полягає у повідомленні невідповідаючої дійсності інформації про знаходження підозрюваного або обвинуваченого в іншому місці, ніж місце злочину у кримінально релевантний період часу, та спрямована на ухилення винного від кримінальної відповідальності.

Питаннями неправдивих показань у кримінальному судочинстві займалися О.О. Закатов, В.О. Образцов, О.Я. Переверза, О.М. Порубов, О.Р. Ратінов, О.А. Шмідт та інші вчені. У їх працях питання діагностики слідчим неправдивих показань, в основному, обмежуються переліком ознак, що свідчать про їх повідомлення тими чи іншими учасниками процесу. Діагностикою неправдивого алібі займалися О.С. Андрєєв, Н.В. Кручиніна та В.І. Шиканов.

У зв’язку з відсутністю досліджень виявлення неправдивих заяв про алібі у вітчизняній науці, ми провели опитування 192 оперативних працівників ОВС, 200 слідчих ОВС і прокуратури та 50 адвокатів України. Їх відповіді дозволили узагальнити ознаки, притаманні неправдивому алібі. До них належать:

1) повідомлення відомостей, які не можуть бути перевірені, або обмеження неконкретними загальними поясненнями (56 % оперативних працівників, 51 % слідчих, 44 % адвокатів);

2) детальна і активна розповідь особи про те, як провела день, коли було вчинено злочин, а свідчення про попередні і наступні дні є нечіткими та пригадуються важко (55 % оперативних працівників, 46,5 % слідчих, 64 % адвокатів);

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок