Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Наукові засади пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів

Наукові засади пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів

Назва:
Наукові засади пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,49 KB
Завантажень:
57
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Питання про можливості та внутрішні механізми людського пізнання – це в кінцевому підсумку питання про зміст і перспективи людського ставлення до дійсності. У даному випадку знання – це об’єктивна реальність, що існує у свідомості людини, яка протягом своєї діяльності відображає, ідеально відтворює об’єктивні закономірності зв’язків реального світу. Тому знання правових норм, основ психологічної діяльності, правовий та життєвий досвід тощо є невід’ємною частиною діяльності слідчого – як форма пізнання.

Пізнання обумовлюється перш за все суспільно-історичною практикою і складає процес набуття і розвитку знань, постійне їхнє розширення, розвиток, удосконалення і відтворення. Тобто це така взаємодія об’єкта та суб’єкта, результатом якого є нові знання (наприклад слідчий, вивчаючи слідчі ситуації, може будувати типові версії).

Як зазначає В. Кохановський, термін „знання” можна вживати в трьох основних значеннях:

1) умінні, навичках, які базуються на усвідомлені, що і як зробити;

2) отримання пізнавально значимої інформації (наприклад про скоєний злочин);

3) гносеологічна форма відношення людини до дійсності у сукупності з практичним досвідом [1, с. 7].

Другий і третій аспект саме і є предметом розгляду гносеології (теорії пізнання) та епістемології – теорії наукового пізнання. Епістемологія є значною мірою нормативною дисципліною. Нормативність епістемології має амбівалентний характер:

– по-перше, вона задає критерії визначення знання, що є кінцевим продуктом когнітивної діяльності, відрізняючи його від хибності та переконання;

– по-друге, епістемологія регулює сам процес роздумів, визначаючи нормативні стандарти для досягнення мети, з найкоротшим раціональним шляхом.

Таким чином, у межах нормативної епістемології доцільно поставати не лише питання, за яких умов переконання С у том, що Р (де Р – будь-яка пропозиція), є знанням (є істинним), [2, с. 124].

І. Лузгін розглядав пізнання щодо слідчої практики та стосовно кримінального процесу як діяльність [3]. Проте вивчення даної проблеми потребує переосмислення, адже деякі проблеми вирішені, проте виникли нові. Крім того, знання, що існують сьогодні, та форми здійснення розслідування, збір і оцінка доказів дещо змінилися, тому пізнавальна діяльність слідчого повинна розглядатися в новій концепції. Це викликано перш за все необхідністю глибокого і всебічного розуміння суперечностей соціальної дійсності та її пізнання. Дану проблему розкривають ряд філософів [4], проте, на нашу думку, ніхто не приділяє уваги онтології та гносеології, як різним аспектам пізнання під час розслідування злочинів.

Друге завдання – засвоєння філософської та соціально-гуманітарної думки Заходу, де вона постійно розвивається (адже Україна інтегрується в Європу).

Третє – історичні зміни в суспільстві породили нові зміни як у науці, так і освіті. Враховуючи зазначені вище завдання приходимо до висновку, що сьогодні не існує спеціалізованої методології гуманітарних наук, у тому числі кримінально-процесуального блоку. Скласти таку методологію – основне завдання сучасної соціально-гуманітарної думки [5, с. 260–261].

І четверте, за нашими спостереженнями поняття „гносеологія”, „онтологія”, „пізнання”, почали частіше вживатися не лише в технічних науках, а і в юриспруденції [6]. Причина недостатності вивчення даних проблем, зазначає Н. Ярмиш, були в тому, що на першому місці стояли ідеологічні установки, які повинні були мати процеси матеріальні та об’єктивні. На її думку, все, що пов’язувалося з суб’єктом, передбачало певну загрозу (для чиновників із науки) бути правильно трактованими, боялися, що такі ідеї можуть затьмарити об’єктивні процеси та звестись до ідеалізму [7, с. 106].

Людина, пізнаючи світ, оволодіває ним різними способами, серед яких необхідно виді-лити два основних. Перший (генетичний) – праця, практика, другий – духовний (ідеальний). Процес пізнання і отримані в ньому знання в процесі розвитку практики та самого пізнання все більш диференціюють і відтворюються в різних формах. Пізнання як цілісний феномен не можна зводити до однієї форми, навіть такої важливої, як наукова. Під час виявлення ознак злочину на початковому етапі розслідування, що являє собою процес пізнання події, перед органом розслідування виникають завдання необхідності встановлення недоступних безпосередньому сприйняттю зв’язків і відносин між об’єктами, що попали у сферу досудового слідства. Але слідчий, прокурор чи суд не у кожному випадку можуть виявляти ці зв’язки та давати їм наукове тлумачення.

Пояснюється це рядом причин:

– по-перше, слідчому, прокурору чи суду як суб’єкту доказування, виходячи з його процесуального становища, заборонено виступати джерелом судових доказів;

– по-друге, для встановлення неочевидних властивостей зазначених об’єктів потрібні певні знання в різних галузях знань. У зв’язку з цим головну роль у кримінально-процесуальному пізнанні відіграють криміналістичні знання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Наукові засади пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок