Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Законодавство України про статус депутатів місцевих рад

Законодавство України про статус депутатів місцевих рад

Назва:
Законодавство України про статус депутатів місцевих рад
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,61 KB
Завантажень:
97
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Досвід демократичних країн засвідчує, там, де розвинене місцеве самоврядування, панує і демократичне врядування, держава і влада підконтрольні громадянам, а не навпаки.

Як відомо, управління місцевими справами в демократичних країнах може здійснюватись як посадовими особами та органами державної влади, так і через представницькі та виконавчі органи, які обираються безпосередньо населенням адміністративно-територіальної одиниці.

Світовий досвід свідчить, що виборні органи являють собою основну організаційно-правову форму місцевого самоврядування і є головними носіями самоврядних повноважень [2]. Представницька демократія є більш професійною, ніж безпосередня демократія. І відповідно до змісту статті 5 Конституції України саме ради як виборні органи є органічним елементом системи народовладдя і однією із активних форм участі громадян в управлінні суспільними та державними справами.

Проблема з’ясування статусу представницьких органів місцевого самоврядування була актуальною і в роки радянського будівництва, про що свідчать наукові розробки, у яких досліджувалися як загальні питання організації влади на місцях, так і конкретні питання, зокрема нормотворча діяльність місцевих рад; удосконалення системи та внутрішньої структури органів місцевих рад; дослідження проблеми вдосконалення форм і методів діяльності місцевих рад.

У період 1970–1980 рр. зазначеними проблемами активно займалися такі вчені, як В.Є. Бражников, І.П. Бутко, М.І. Корнієнко, В.Ф. Погорілко, М.О.Пухтинський та ін.

Так, основними напрямами наукових досліджень В.Ф. Погорілка були в ті роки питання визначення статусу та функцій місцевих рад, організації, діяльності і розвитку органів місцевого самоврядування зарубіжних країн [5].

У 1980–1995 рр. з’являються молоді талановиті вчені, серед яких необхідно назвати М.О. Пухтинського, В.В. Кравченка, В.Ф. Мелащенка, А.О. Селіванова та ін. [5].

Як відомо, головним суб’єктом представницьких органів місцевого самоврядування є депутати місцевих рад і з’ясування їх статусу є не тільки важливою політичною, але й правничою проблемою.

Відповідно до ст. 5 Конституції України єдиним представницьким органом територіальних громад є відповідні місцеві ради. У системі місцевого самоврядування тільки радам належить провідна роль, адже це ті органи, які безпосередньо працюють з людьми. Саме місцеві представницькі органи являють собою одну з головних підвалин демократичного ладу та найближчий до громадян рівень управління.

З цього і випливає та значна роль, яку відіграють депутати місцевих рад у життєдіяльності територіальної громади. Адже для вирішення конкретних питань місцевого значення, ураховуючи їх багатогранність і різноплановість, використовувати інститути безпосередньої демократії є недоцільно, а у деяких випадках і неможливо. Саме цим пояснюється необхідність обрання демократичним шляхом представницьких органів місцевого самоврядування – сільських, селищних і міських рад з визначеними повноваженнями.

Правовою основою діяльності органів місцевого самоврядування є стаття 7 Конституції України, у якій зазначено: „В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування”. Розділ ХІ Конституції України окремо присвячено організації місцевого самоврядування, у якому вперше на конституційному рівні закріплюється ідея місцевого самоврядування в нашій державі, яка передбачає децентралізацію державної влади та фактично нову організацію влади на місцях.

В Україні реформа місцевого самоврядування розпочалася лише після прийняття

7 грудня 1990 року Закону „Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”. Ухвалення Верховною Радою цього закону стало першою спробою трансформувати місцеві ради всіх територіальних рівнів в органи місцевого самоврядування. При цьому закон фактично виходив з положень теорії дуалізму місцевого самоврядування, що знайшло своє відображення у визначеному ним статусі місцевих рад – вони мали подвійну природу: визнавалися як органи місцевого самоврядування і органи державної влади.

У результаті дії цього Закону було втрачено певною мірою управління державними справами на місцях. Стало очевидним, що суміщати в одних органах функції державної влади і місцевого самоврядування неможливо. За таких умов у 1992 році були прийняті закони про місцеві ради, місцеве та регіональне самоврядування і закон про представника Президента.

У лютому 1994 року Верховна Рада прийняла закон про формування місцевих органів влади і самоврядування, за якими відновила систему рад зразка 1990 року.

Новообрана Верховна Рада у червні 1994 року прийняла нову редакцію закону про формування місцевих органів влади і самоврядування і наділила ради всіх рівнів винятково функціями органів місцевого самоврядування. Даний закон у новій редакції передбачав відхід від дуалістичної теорії та встановлення інституту місцевого самоврядування в класичному вигляді.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Законодавство України про статус депутатів місцевих рад

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок