Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Деякі аспекти правового регулювання лізингової діяльності в Україні

Деякі аспекти правового регулювання лізингової діяльності в Україні

Назва:
Деякі аспекти правового регулювання лізингової діяльності в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,23 KB
Завантажень:
45
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Діяльність лізингових організацій в Україні – це специфічна, доповнююча форма перспективного фінансування капіталовкладень, альтернативного банківського кредитування, яка передбачає використання своїх власних фінансових ресурсів. Лізинг дає можливість суб’єктам господарювання одержувати необхідні машини і обладнання без значних одноразових витрат, а також не мати проблем зі старінням засобів виробництва.

Лізинг є різновидом оренди або так званої посередницької оренди, що забезпечує інвестиції засобами виробництва за посередництва лізингової фірми [10].

Вперше про лізинг згадується у “Законах Хамурапі” близько 1800 р. до н.е.

Пов’язані з лізингом дії знайшли своє відображення в Інституціях Юстиніана, проте особливого розвитку лізинг набув під час промислових революцій. Найбільш поширеним явищем лізинг став у США, „батьком” якого вважається Генрі Шонфенльд.

Сучасний лізинг бере свій початок у практиці північноамериканських промислових корпорацій і банків початку ХХ сторіччя. Особливо сприяло зростанню лізингового бізнесу прийняття урядом США низки законодавчих актів, які підвищили зацікавленість американських бізнесменів у великому переліку лізингових операцій.

Економісти розвинених держав оптимістично оцінюють перспективи подальшого розвитку лізингу. Так, західноєвропейські виробники пересвідчилися, що оренда стимулює виробництво, тобто стимулює користувача працювати інтенсивно й якісно. Такі держави, як Франція, Великобританія, ФРН, є лідерами європейського лізингового руху.

Певні напрацювання щодо лізингу є і в нашій державі. 10 січня 1998 року набрав чинності прийнятий 16 грудня 1997 року Верховною Радою України Закон України “Про лізинг” № 723/97-ВР (далі – Закон № 723) [3]. Цим Законом здійснено „прорив” у правовому регулюванні лізингу в нашій країні, створено правові умови його розвитку. Але, на жаль, нормативні акти неоднозначно визначають поняття “лізинг”, що, у свою чергу, негативно впливає на розвиток лізингових відносин в Україні.

Так, Закон № 723 застосовує винятково поняття „лізинг”, у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 “Оренда” (далі – П(С)БО 14), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181 (далі – Наказ № 181) [7], вживається тільки таке поняття, як “оренда”, а в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про податок на прибуток) [4] обидва терміни вживаються як ідентичні. Внаслідок цього створюється таке враження, що в міжнародній практиці існують дві різні операції – оренда і лізинг, оподаткування яких ідентичне. Насправді це не так, і тому, характеризуючи операцію з надання деякого активу в тимчасове користування, повинно йтися саме про оренду. Дійсно, чинним законодавством введено деяку специфічну операцію, названу “лізингом”. Виникла ситуація, коли англомовний термін “lease”, сутність якого на Заході полягає в ідентифікації орендних відносин взагалі, в Україні нібито поділяється на два види.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності викладені в П(С)БО 14.

П(С)БО 14 є обов’язковим для застосування юридичними особами. Виняток становлять бюджетні установи: для них передбачено особливий порядок відображення подібних операцій.

У свою чергу, норми П(С)БО 14 поширюються на:

1) орендні угоди, пов’язані з розвідкою і використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав автора;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів (облік таких операцій регулюється Порядком відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.12.1993 р. № 109) [9].

Уперше лізинг згадано в п. 9 ч. ст. 1. Закону України “Про банки і банківську діяльність”[2], відповідно до якого банкам дозволяється здійснювати “придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг)”. Оскільки головним завданням банку як лізингодавця є фінансування угоди, то в Положенні Національного банку України про кредитування [8] лізинг розглядається як форма майнового кредиту.

У першій редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та в Правилах застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” лізинг неправомірно розглядався як тотожна оренді, але менш важлива, порівняно з нею, господарська операція. Визначення оренди (лізингу) було недосконалим, і ці недоліки перейшли й до наступної (нині чинної) редакції зазначеного Закону [4].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Деякі аспекти правового регулювання лізингової діяльності в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок