Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи

Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи

Назва:
Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,33 KB
Завантажень:
39
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Наукознавство відносно молода наука, становлення якої відбулося в 20-30-х роках, а дисциплінарне оформлення – в 60-х роках минулого століття. Його завданням як „саморефлексії” науки є розробка філософського й теоретичного розуміння науки, вивчення організації наукової діяльності, особливостей функціонування наукового співтовариства й наукової професії, наукової політики, інформаційного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення науки та ін. Наукознавство складається з ряду наукових дисциплін: історії, філософії, соціології психології й ін., кожна з яких розробляє свої аспекти загальнонаукового розуміння науки [1]. У свою чергу, інші науки не тільки адаптують, трансформують це загальнонаукове розуміння науки щодо особливостей кожної з них, але виявляють і вивчають власні особливості, своєрідність, специфічні тенденції розвитку.

Особливості порівняльного правознавства (порівняльного права) розглядалися вченими-компаративістами в основному з погляду його розуміння як науки, методу [2], або науки і методу, однак при цьому не враховувалися існуючі наукознавчі підходи. Тому в даній статті основна увага фокусується на адаптації загальнонаукового розуміння науки стосовно особливостей інтерпретацій юридичної компаративістики, вивчення її історії й географії.

Наукознавчі дослідження дисциплінарної структури науки показали, що у XVIII–XIX ст. формування багатьох наук взагалі не було пов’язане із фрагментацією реальності: по-перше, ряд наук виникав завдяки виробленню специфічних методів спостереження й експерименту; по-друге, усвідомлюються розходження між дисциплінами за їх пояснювальними схемами, а не за предметом вивчення; по-третє, предметом наукових дисциплін стають природні процеси, а не „природні” тіла або „матеріальні субстанції”, тому „мислителі епохи Просвіти висувають на перший план об’єктивні критерії й принципи обґрунтування множинності наукових дисциплін. Відтепер дисциплінарний образ науки будується відповідно до об’єктивного предмета вивчення й своєрідності методу дослідження” [3, с. 203]. Така постановка питання наприкінці XIX століття пояснює критику засновниками порівняльного правознавства природного права як умоглядного і його бачення як автономної предметно-методологічної дисципліни, де предметом є правові системи різних європейських країн, методом – порівняння, а метою – створення в результаті порівняння універсального права.

Становлення порівняльного правознавства на перетині XIX–XX ст. відбувається не тільки в обстановці прагнення диференціювати раніше єдину науку на автономні наукові дисципліни, що зароджується в соціології науки, але й в епоху, так званого, класичного періоду розвитку науки, коли домінуючою тенденцією залишається універсалізація науки. В різноманітті наук виділялися не окремі наукові дисципліни, а їхня інваріантна структура. Це на початку й до 50-х років знайшло своє відбиття в домінувавшій тоді неопозитивістській концепції науки, метою якої було створення єдиної науки, із властивим їй єдиними логічними засобами і єдиним вихідним змістом, що в правознавстві виявилося у вимозі вивчати тільки правові явища. Так, Р. Карнапп пише в 1931 році: „Логічний аналіз за допомогою нової логіки приводить до єдиної науки; немає різних наук з методами, різними за сутністю або навіть із різними джерелами пізнання, але є тільки одна наука. У ній знаходять своє місце всі види пізнання … ” [3, с. 223].

Позитивізм і неопозитивізм [4] зіграли стосовно порівняльного правознавства двояку роль: з одного боку, сприяли її становленню як наукової дисципліни, орієнтованої на створення універсального права на основі емпіричних досліджень національних правових систем європейської цивілізації, а з іншого – її „загибелі” як наукової дисципліни, тому що неопозитивізм визнавав тільки єдину наука з методами, що концентруються біля нової логіки. Домінування в першій половині минулого століття неопозитивізму, крім усіх інших умов, призвело до виникнення „критичної теорії порівняльного правознавства”, що заперечувала можливість його існування як наукової дисципліни й „логізувавший” порівняльний метод. Окремі спеціальні дослідження іншого напряму не зробили істотного впливу на розвиток у цей період порівняльного правознавства як науки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок