Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблеми правового врегулювання господарських спорів в Україні

Проблеми правового врегулювання господарських спорів в Україні

Назва:
Проблеми правового врегулювання господарських спорів в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,47 KB
Завантажень:
97
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Гарантом захисту прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності має бути чинне законодавство.

Правила вирішення господарських спорів в Україні передбачені, переважно, Господарським процесуальним кодексом України. Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України “Про господарський суд”, господарського процесуального кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. До цих актів слід додати укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, акти міністерств та відомств, прийняті відповідно до їх компетенції та зареєстровані у встановленому порядку [].

Отже, юридичною основою норм, що регулюють порядок здійснення господарського процесу, є Конституція України, в якій закріплений ряд принципових положень щодо правового регулювання вирішення господарських спорів, а саме в ст. 121 визначені завдання Прокуратури України щодо винесення та виконання судових рішень та делегування функцій судів. Конституцією України передбачена також система судів загальної юрисдикції, принципи здійснення судочинства, статус суддів (ст. 124-131).

В Законі України “Про господарські суди” визначені, в свою чергу, завдання господарських судів, основні принципи їх діяльності, порядок призначення суддів, повноваження, порядок створення та діяльності господарських судів різного рівня, та ін [].

Господарський процесуальний кодекс зберігає сукупність норм, що регулюють господарський процес, а саме передбачає собою досудове врегулювання господарських спорів; підвідомчість та підсудність спорів господарським судам; учасники судового процесу; докази; судові витрати; процесальні строки; подання позову; порушення провадження по справі та підготовка матеріалів для розгляду в першій нстанції; забезпечення позову; вирішення господарських спорів в першій інстанції; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України; перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за поновленими обставинами; виконання рішень, ухвал, постанов; провадження у справах за участю іноземних підприємств, організацій.

Аналізуючи проблеми правового регулювання вирішення господарських спорів в Україні, слід відмітити, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин діяльність органів державної виконавчої влади, органів місцевого саморядування та й самих суб’єктів господарювання не завжди належним чином сприяє становленню цих відносин, що призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтресів суб’єктів господарювання [].

Зрозуміло, що прийняті закони ніколи не бувають цілковито узгоджені з практикою їх застосування. Саме практика коригує правові відносини та об’єктивно спонукає вносити зміни і доповнення до чинного законодавства. Як свідчить практика, положення чинного законодавства не завжди сприяють відновленню у громадян порушених прав та охоронюваних інтересів.

Так, ст. 5 нині діючого Господарського кодексу України, визначає, що спори, які виникають з договору перевезення та договору про надання послуг зв’язку, можуть бути передані на вирішення Господарського суду лише за умов додержання встановленого порядку їх досудового врегулювання. Цілком обгрунтованою є вимога щодо договору, заснованого на державному замовленні. У цьому пріоритетному випадку захищаються державні інтереси, і деталізація можливого вирішення спору в досудовому порядку очевидна. Але яку особливість законодавці знайшли в договірних відносинах про надання послуг з перевезення чи надання послуг зв’язку, крім втрати оперативності вирішення спору Господарським судом [].

Вбачається також певна невиваженість при внесенні змін до ст. 8 ГПК України.

Раніше правова норма передбачала, що у разі визнання боржником претензії і неперахування ним коштів заявник через 20 днів з дня отримання претензії боржником міг звернутися з платіжною вимогою до банку боржника про безспірне списання боргу. Такий порядок був доцільним, оскільки на поточному рахунку могли знаходитись грошові кошти і це давало можливість задовольнити вимоги кредитора. Цей порядок лише у виняткових випадках спонукав кредиторів звертатися до Господарського суду про зміну способу задоволення вимог, передбачену ст. 121 ГПК, що в подальшому покладалося на державну виконавчу службу [].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Проблеми правового врегулювання господарських спорів в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок