Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблеми оцінки та ставлення до процесуальної діяльності слідчого

Проблеми оцінки та ставлення до процесуальної діяльності слідчого

Назва:
Проблеми оцінки та ставлення до процесуальної діяльності слідчого
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,01 KB
Завантажень:
25
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Розбудова демократичної правової держави не уявляється без реформування правоохоронних органів з метою більш ефективного виконання покладених на них законом завдань. Найважливішим питанням реформування правоохоронних органів є створення ефективної системи досудового розслідування, яка б повною мірою забезпечувала судочинство якісним провадженням досудового слідства та виступала б надійною гарантією забезпечення прав та свобод громадян. У цьому контексті важко переоцінити важливість та значущість досудового слідства у виконанні завдань кримінального судочинства.

В Україні історично склалося і функціонує судочинство, яке характеризується “змішаною” формою організації кримінального процесу, яка, як відомо, включає розшукове попереднє розслідування і змагальний судовий розгляд. При тому “левова частка” процесуального навантаження в судочинстві припадає саме на досудове слідство, яке є найбільш складною та працемісткою його частиною. Значення досудового слідства у забезпеченні охорони прав, свобод і законних інтересів громадян постійно зростає, змінюються акценти оцінки його діяльності, зростає увага до слідчої діяльності з боку суспільства. Водночас збільшуються вимоги до процесуальної діяльності слідчого, рівня його професійної підготовки та відповідальності за порушення законодавства.

Необхідно звернути також увагу на те, що наша судово-слідча система за своєю суттю не є змагальною, проте, “модернізуючи” її, у неї впроваджують змагальні елементи, але не за змістом, а лише за формою. Приміром, участь захисника з моменту появи підозрюваного і фактично до реальної змагальності сторін, які необхідно розсудити, а в результаті, як правильно зазначається, “слідчий втратив “свободу”, однак і захисник не одержав достатніх можливостей” [1, с. 246].

Через це здебільшого відбувається не захист прав та інтересів винного (про жертву зазвичай забувають), а “розвал” кримінальної справи завдяки тому, що під час проведення розслідування захисник виступає лише в ролі спостерігача і ніяких активних дій, спрямованих на виправлення помилок слідства, не вживає і не розкриває наявних у нього даних, які суттєві при вирішення справи, а в суді за відсутності слідчого активно діє [2, с. 195–202].

С. Теймен підкреслює, що умови забезпечення права на захист у нас набагато ширші, ніж прийняті в американському праві [3, с. 186–187].

Це говорить про те, що, “впроваджуючи” у наше кримінальне судочинство “передові положення правових систем Заходу” щодо захисту прав особи, ми прагнемо бути “попереду всієї планети”, забуваючи про суттєві відмінності нашої судово-правової системи та умови, за яких вона діє [4, с. 50–53].

У зв’язку з цим Б.Г. Розовський правильно підкреслює, що “право не може бути вище, ніж економічна система і рівень загальної культури. Оскільки економіка України занедбана, то правові акти варто орієнтувати не на США і Японію, а, ймовірно, на Перу чи Замбію” [5, с. 37–38].

Вихід з цього становища не в тому, щоб відмовитися від впровадження в кримінальний процес демократичних завоювань, а в їх поєднанні зі ствердженням кримінально-процесуальних новел, які б суттєво спрощували і підвищували ефективність кримінального судочинства [6, с. 87].

Реформування судової та правоохоронної систем нашої держави відповідно до Перехідних положень Конституції України, безумовно, призвело до ряду позитивних зрушень. Це проявилося, насамперед, у суттєвому зміцненні судової гілки влади, забезпеченні дійсної незалежності суддів та розширенні кола їх повноважень, у тому числі й віднесення до їх компетенції вирішення питань щодо процесуальних примусів та процесуальних обмежень прав та свобод громадян у зв’язку з обранням запобіжних заходів.

Але це ніяким чином не вказує на зменшення ролі досудового слідства у судочинстві. Саме слідчий, проводячи розслідування кримінальних справ збирає, досліджує, оцінює докази та їх джерела з метою встановлення об’єктивної істини у справі. Він же встановлює наявність ознак складу злочину у діянні особи та здійснює його кваліфікацію, визначає коло осіб, що підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, а також приймає рішення щодо інших осіб, що мають відношення до злочину і визначає їхній процесуальний статус. Одночасно на слідчого покладені обов’язки по забезпеченню права на захист підозрюваних та обвинувачених, а, з іншого боку, – притягнення їх до кримінальної відповідальності та складання обвинувальних актів. При цьому значимість цих актів така, що суд не може вийти за рамки обвинувачення, яке висунуте слідчим. Тобто, вся процесуальна діяльність слідчого спрямована на забезпечення об’єктивного і законного розгляду кримінальної справи у судовому засіданні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Проблеми оцінки та ставлення до процесуальної діяльності слідчого

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок