Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Міжнародний досвід боротьби з кримінальними іммігрантами

Міжнародний досвід боротьби з кримінальними іммігрантами

Назва:
Міжнародний досвід боротьби з кримінальними іммігрантами
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,33 KB
Завантажень:
31
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Кримінальна міграція є вагомим дестабілізуючим та руйнівним фактором у сфері правопорядку. Саме вона безпосередньо впливає на зростання рівня окремих видів правопорушень, злочинів, поширення небезпечних захворювань, розвиток підпільного ринку праці тощо. В Україні поки що відсутній достатній досвід державного регулювання процесів міграції. Актуальність дослідження такого складного та вкрай важливого питання, як кримінальна міграція, не викликає сумнівів.

Найважливішим регулятором внутрішньодержавних і міжнародних суспільних відносин є право. Як комплексне суспільне явище міграція також є об’єктом регулювання як національного законодавства, так і, безумовно, міжнародного.

У низці зарубіжних країн при вивченні міграції використовується чимало форм і методів дослідження. Найрозвинутішими, безумовно, є наукові дослідження у країнах, що традиційно приймають іммігрантів. Так, наприклад, у США міграційні аспекти завжди перебували в центрі уваги юристів та політиків, а міграційна реформа 80-х pp. XX ст. створила міцну правову базу для подальших наукових досліджень. Саме з цього періоду публікуються одні з найавторитетніших досліджень у сфері міжнародного міграційного права, а саме: дослідження таких вчених, як Т. Александр, Д. Мартін, Р. Босвелл, Д. Вейсбродт тощо. Окрім США, створено наукові школи в Канаді та Австралії. Одним з відомих дослідників міжнародної міграції є австралійський професор Р. Епплярд [1].

З країн Центральної та Східної Європи вагомі дослідження з історії та сучасності міграційних переміщень проводяться в Румунії, Чехії, Угорщині, Польщі такими дослідниками, як Б. Вижнікевич, Б. Вержбицький, Д. Георгіу, Д. Дрбоглава, І. Корис, Я. Кухарик, Б. Надя, М. Налєвайко, К. Клос, Ю. Тотт, Е. Шика і т. ін.

Із країн СНД та Балтії найбільш систематизовані та комплексні дослідження нелегальної міграції у демографічних, соціологічних та юридичних напрямах здійснювались та й нині тривають у Російській Федерації, Латвії, Литві та Естонії такими вченими, як: B.C. Айрапетовим, Л.А. Арутюняном, А.Г. Вишневським, Г.С. Вітковською, Л.М. Дробижевою, Б.Л. Цілевичем та іншими.

Для визначення конкретних форм, методів, сил і засобів, що можуть бути застосованими Україною для посилення та збільшення ефективності протидії кримінальній міграції, передусім, доцільно звернути увагу на досвід країн Західної Європи з розробки та реалізації основних положень національних концепцій з протидії незаконній міграції, які у великій кількості випадків є кінцевим пунктом міграції залишаються найбільш зацікавленими суб’єктами боротьби з цим явищем. А враховуючи зростання рівня транснаціональної злочинності, корисно вивчити механізми профілактики щодо пропуску через кордон потенційних злочинців та їх виявлення.

З метою запобігання зловживань інститутом притулку західноєвропейські країни запровадили у 90-ті рр. серйозні законодавчі нововведення у відповідній сфері. У Німеччині, наприклад, це призвело навіть до внесення змін до Конституції. Процедуру прийняття рішення за клопотаннями було спрощено, запроваджено списки, так званих безпечних країн, громадяни яких, по суті, автоматично позбавлялися можливості клопотатися про притулок і були одразу ж депортовані. Стало можливим затримувати шукачів притулку, якщо посадові особи вважали, що ці громадяни, вірогідно не підкоряться прийнятому щодо них рішенню про видворення. Більшість європейських країн почали застосувати принцип “третьої безпечної країни”: якщо шукач притулку до прибуття в країну перебував або проїздив через іншу державу, де міг клопотати про статус біженця, притулок йому не надавався. З метою обмеження припливу шукачів притулку застосовувалася підтримка безпечних районів у країнах походження біженців, направлення туди гуманітарної допомоги через міжнародні організації [2].

Разом з тим, обмежуючи надання статусу за Конвенцією ООН 1951 р. про біженців, країни Західної Європи розвивали інші форми притулку. Набули поширення принаймні ще три правових форми: притулок на підставі Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, якщо в країні походження людині загрожує смертна кара або нелюдське, таке, що принижує її гідність, поводження чи покарання; дозвіл залишитися як виняток (застосовується у Німеччині, Данії, Франції, Португалії, Нідерландах, Греції, Великобританії); дозвіл залишитися, оскільки депортація неможлива з певних причин (вагітність, хвороба), а також тимчасовий притулок [3].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Міжнародний досвід боротьби з кримінальними іммігрантами

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок