Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Словесний портрет. Характеристика зовнішності людини

Словесний портрет. Характеристика зовнішності людини

Назва:
Словесний портрет. Характеристика зовнішності людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
98,38 KB
Завантажень:
79
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Функціональні ознаки.

Функціональні ознаки виявляються під час руху людини, в умовах життєдіяльності організму. Найбільш характерними функціональними прикметами зовнішності є осанка хода, жестикуляція, міміка, погляд, мова та поведінка.

Осанка. Визначається положенням голови відносно вертикалі та тулуба, а також положенням тулуба відносно вертикалі та характеризується як вільна, підтягнута (військова виправка), пряма, згорблена, сутула. Звичайне положення голови може бути витягнуте вперед, пряме, закинуте назад, схилене вбік-вправо чи вліво.

Хода. Визначається головним чином, взаємним положенням ніг, рук та корпусу під час ходи, а також темпом та характером ходи – швидка, середня, повільна, легка, важка, дрібна, підстрибуюча, шоркаюча, волочіння ніг, накульгування, розхитування під час ходьби, звичка ставити ноги вузько чи широко, носками назовні чи всередину, кроки великі чи дрібні.

Жестикуляція. Проявляється в особливих рухах рук, які людина застосовує з метою підвищення виразності мови, та характеризується за ступенем: жива, середня, млява; виду: однією, двома руками, кистю; виразністю: - багата, бідна, одноподібна.

Міміка. Задається характерними рухами м’язів обличчя, є звичайним способом вираження певного стану, почуття, може проявлятися у прижмурюванні очей, похмурості, прикусуванні губ, посмикуванні щоки, кривлянні чи прикриванні рота, русі брів, тощо.

Погляд. Характеризується як гострий, спокійний, прискіпливий, бігаючий, відкритий, з-під лоба, насмішкуватий, з лівим чи правим поворотом голови.

Мова. Характеризується показниками, що відносяться до власне мови та мовного механізму, а також до загальної культури, ерудиції людини та її професії. Власне мова проявляється в певній мові, діалекті та акценті. Мовний механізм характеризується особливостями голосу та вимови. При характеристиці мови звертають увагу на запас мови (багатий, бідний), стиль, дикцію (добра, погана), темп (швидкий, повільний), картавість, шепелявість, заїкання, діалект (“окання”, ”акання”), неправильна вимова літер, слів, діалектизми, акценти, тощо.

Ознаками мови, що визначаються такими факторами, як інтелект, професія чи рід заняття, навики, вплив навколишнього середовища, виражаються у звичних словах, зворотах, жаргоні, тощо.

Голос розрізняють як високий, середній, низький; дитячий, громовий, тихий, хриплячий, чистий, дзвінкий, глухий, сиплий, скрипучий, грудний, гортанний, носовий.

Поведінка. Проявляється зовні у вигляді різних звичок чи манері сидіти на краю стільця, навалившись грудьми на стіл, класти ногу за ногу, тримати руки вздовж тулуба, за спиною, за бортами одягу, в кишенях, потирати руки, переминатись з ноги на ногу, гризти нігті, тощо. Для ототожнення особи може мати значення манера носити одяг, особливості виконання найбільш розповсюджених дій (одягатись, взуватись, їсти, тощо), звички, пов’язані з палінням (як пристукує трубкою, мудштуком, запальничкою, як тримає цигарку в роті чи в руках, як носить недопалок, інші звички особи, що курить).

Особливості функціональних ознак: хода – швидка, повільна, перевальцем, спирається на палицю, накульгує; жестикуляція – однією, двома руками, тримаючи руки на рівні плечей, перед грудьми, на рівні талії. Міміка – надмірно розвинена; мовна функція –використання характерних слів, словосполучень, прикусування губ під час розмови.

Особливі прикмети.

В процесі встановлення особи розшукуваного, особливу увагу приділяють виявленню та фіксації характерних прикмет, які часто мають вирішальне значення для ідентифікації особи.

Прикмети, що відносно рідко зустрічаються, а також додатково характеризують будь-яку рису обличчя чи тіла людини прийнято називати особливими. Розрізняють особливості анатомічних прикмет та особливості функціональних прикмет людини. Ці особливості розглянуті вище, перед розглядом прикмет відповідних частин тіла людини і його рухових функцій (наприклад особливості лоба: великі лобні горби, дуже розвинені надбровні дуги; особливості брів –дуже густі, тощо).

Велику цінність для ідентифікації особи мають особливі прикмети, тобто рідкісні прикмети, які придають зовнішності людини яскраво виражений індивідуальний характер. Вони можуть бути як анатомічні так і функціональні, як вроджені(патологічні),так і набуті в процесі життя (в результаті травм, хвороб, тощо).Особливі прикмети, які легко доступні до спостереження і одразу звертають на себе увагу, прийнято називати помітними

До особливих прикмет відносять: надмірно великий чи малий зріст; горбатість, сутулість, помітна кульгавість, ампутація чи дефекти кінцівок та зовнішніх частин тіла (рук, ніг, кисті рук, пальців, вух, носа, тощо), відсутність ока, сліпота, відсутність зубів, дефект зубів, наявність коронок, мостів, протезів; аномалії мови: шепелявість, акцент, заїкання, родимі п”ятна, родимки, рубці, сліди опіків, вугрі на обличчі, сліди віспи, татуювання, тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Словесний портрет. Характеристика зовнішності людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок