Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за порушення законів та звичаїв війни

Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за порушення законів та звичаїв війни

Назва:
Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за порушення законів та звичаїв війни
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,61 KB
Завантажень:
30
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
У новому Кримінальному кодексі України (далі – КК) вперше встановлена кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, яка передбачена ст. 438 КК Розділу ХХ “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку”.

Водночас ознаки деяких передбачених цією статтею дій мають місце в інших статтях КК України. Зокрема, кримінальна відповідальність за вчинення насильства над військовополоненими та цивільним населенням встановлена не тільки у ст. 438 КК, але й в статтях 433 та 434 КК, розташованих у Розділі ХIX “Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)”.

Порівнюючи злочини, що передбачені міжнародно-правовими документами з діяннями, що передбачені статтями 433, 434 і 438 КК України, можливо констатувати, що зазначеними у цих статтях ознаками дій охоплюються заборонені міжнародно-правовими документами прояви насильства над військовополоненими та цивільним населенням в умовах збройного конфлікту. Проте, така законодавча конструкція породжує складні проблеми кваліфікації цих злочинів.

Перш за все, постає питання щодо кваліфікації зазначених у міжнародно-правових документах форм насильства відносно військовополонених та цивільного населення з позиції конкуренції або колізії норм КК. Норми, що передбачені ст.ст. 433, 434 КК, можливо вважати спеціальними за ознакою спеціального суб’єкта злочину (військовослужбовця), відносно ст. 438 КК, що передбачає вчинення цього злочину загальним суб’єктом. Якщо вважати так, тоді такий вид конкуренції прийнято вирішувати згідно з загальноприйнятим у теорії кримінального права принципом: при конкуренції загальної і спеціальної норм застосовується норма спеціальна, що найбільшою мірою відображає специфіку та особливості даного злочинного діяння.

Отже, у всіх випадках вчинення військовослужбовцем під час збройного конфлікту в районі воєнних дій насильства над цивільним населенням такі дії слід кваліфікувати за ст. 433 КК “Насильство над населенням у районі воєнних дій”, а випадки вчинення насильства над військовополоненими – відповідно за ст. 434 КК “Погане поводження з військовополоненими”. Отже у випадку, якщо такі дії вчинені не в районі бойових дій і не військовослужбовцем то їх слід кваліфікувати за ст. 438 КК як жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням.

Проте, така позиція бачиться досить спірною. По-перше, жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, що передбачене ст. 438 КК однією з форм порушення законів та звичаїв війни, тобто суб’єктом цього злочину, у більшості випадків, є особа, що приймає участь у збройному конфлікті – військовослужбовець. По-друге, санкція ст. 433 КК передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а ч. 2 ст. 433 КК – від семи до десяти років, санкція ст. 434 КК – до трьох років, а санкція ч. 1 ст. 438 КК – від восьми до дванадцяти, ч. 2 ст. 438 КК – від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Виходить, що насильство, вчинене військовослужбовцем під час збройного конфлікту у районі воєнних дій відносно цивільного населення, є менш небезпечним злочином ніж насильство відносно цивільного населення під час збройного конфлікту, вчинене іншими особами, що, безперечно, не може бути об’єктивним. Якщо порівнювати санкції ст. 434 КК і ст. 438 КК, то взагалі виходить, що погане поводження з військовополоненим, що мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, вчинене військовослужбовцем (ст. 434 КК), є менш небезпечним злочином відносно жорстокого поводження з військовополоненими вчинених не військовослужбовцем (ст. 438 КК).

Таким чином, кваліфікація випадків вчинення насильства над військовополоненими та цивільним населенням під збройний конфлікт за правилами конкуренції норм (за ознакою спеціального суб’єкта) вбачається досить дискусійною.

Можливо розрізняти злочини, що передбачені ст.ст. 433, 434, 438 КК за ознакою обстановки вчинення – збройний конфлікт. Відповідно до чинних норм міжнародного права виділяються два види збройних конфліктів: 1) міжнародні збройні конфлікти; 2) збройні конфлікти неміжнародного характеру.

Виходячи з такої позиції, слід вважати обстановку вчинення злочину – збройний конфлікт міжнародного характеру – обов’язковою для злочину передбаченого ст. 438 КК, а збройний конфлікт неміжнародного характеру – ст.ст. 433, 434 КК. Отже, у випадку вчинення насильства військовослужбовцем над цивільним населенням під час збройного конфлікту неміжнародного характеру такі дії слід охоплювати ст. 433 КК “Насильство над населенням у районі воєнних дій”, а вчинення насильства військовослужбовцем над військовополоненими та цивільним населенням під час збройного конфлікту міжнародного характеру – ст. 438 КК.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за порушення законів та звичаїв війни

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок