Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Морально-правові виміри юридичної діяльності

Морально-правові виміри юридичної діяльності

Назва:
Морально-правові виміри юридичної діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,45 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
План

1 Позитивне та природне право.

2 Етика права.

3 Морально-етичні норми юриста.

4 Аксіологія вищої етики юриста.

Література

Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Ключ-завдання: при підготовці до семінарського заняття необхідно вивчити матеріал особливої частини “Аспекти духовно-морального почуття юриста”, де висвітлені такі види культур: моральна, правова, інтуїтивна. Можна заглибитися у звичаї, традиції народу, корпоративні норми трудових колективів, показати їх специфіку в юридичних установах. Курсант (студент) повинен знати визначення, принципи і функції зазначених видів культур, вміти здійснювати науково-практичні дискусії.

Також необхідно вивчити ”Поняття правничої етики”, “Правнича етика як юридична наука”, “Норми юридичної деонтології, правничої етики та професійної культури”, “Норми природного права в юридичному, загальному й особливому”.

1. Розглядаючи “Позитивне та природне право” курсанти (студенти) мають вивчити зміст філософської течії — позитивізму, яка виникла в Європі у другій половині ХІХ століття і пройшла три етапи: класичний, емпіріокритицистський, неопозитивістський.

Позитивізм, засновником якого був Огюст Конт — (французький філософ), скерований проти метафізики (вважався спекулятивною філософією). Позитивісти вважали, що справжні наукові (тобто позитивні) знання містяться у практичному розумінні людини, підкоренні явищ природи.

У юридичній науці появилося відгалуження позитивізму — юридичний позитивізм. Дослідники нового напряму зосереджували увагу на вивченні лише діючих нормативно-правових актів, права, яке встановила держава, законодавча влада. Заперечувалось природне право, інтуїціонізм. Тим самим вони обмежили завдання юридичної науки. Доповненням до позитивного права допускається морально-етичні та деякі інші соціальні норми, без метафізичних обґрунтувань. Поява юридичного позитивізму завдячує серії нових наукових відкриттів у природничих науках (фізика, хімія, біологія), мінералогія. Ці нововідкриті закони мають реальне застосування — на відповідних дослідах, а природне право таких дослідів (наочно-демонстративних за бажанням людини) влаштувати не може. Тому появилась зневіра до природного права, а появилась віра у нове право — позитивне.

Але юридичний позитивізм не є послідовним, тому почали виникати оновлені позитивістські течії: емпіріокритицизм, неопозитивізм, постпозитивізм та ряд інших. Ці раціоналістичні теорії здійснювали агонію опонентів позитивізму. Заміна однієї позитивістської теорії іншою згодом до заміни і першої. Цей процес нескінченний і безрезультативний, оскільки підтвердити ту чи іншу позитивістську теорію немає чим, а заперечити завжди можна.

Наголосимо, що відомості про природне право можна отримати із підручника “Юридична деонтологія” Київ, 2001 (С.96-105), а також з інших джерел.

У наукових колах поступово формується прихильність до природного права, до його чергового відродження. Позитивістські течії не знищили вчення про природне право, а зробили його більш струнким і стабільним. Первинне поняття про природне право в античні часи мало релігійний зміст. В епоху Відродження релігійний зміст природного права насичується законами розвитку природи, утворюючи певну систему норм. Ця система норм доповнюється у Новому часі моральними нормами, що регламентують дух людини. Тоді природне право формує конкретний порядок дій людини, які необхіні для її практичної життєдіяльності, для задоволення деонтологічних потреб.

Епоха сучасної філософії (ХІХ – ХХ ст.) сприяла появі природного права як науки. Природне право, загартоване у боротьбі з юридичним позитивізмом, формулює власні теоретичні засади, здійснює наукові обґрунтування деонтологічного процесу людини, але не заперечує позитивне право (хоча заперечення в бік природного права існують і сьогодні). Навпаки природне право намагається покращити позитивне право, зробити його більш динамічним, мобільним, наближеним до себе.

Для кращого співставлення позитивного і природного права необхідно виділити їхні спільні та відмінні риси.

Спільні риси між позитивним та природним правом:

Як позитивне право, так і природне право скеровані на регулювання поведінки людини, підтримання гармонійності Всесвіту;

У позитивному і природному праві спільними є значна частина моральних норм;

Природно-правові принципи й функції знаходять своє відображення також в позитивному праві;

Існує процедурне позитивне право і процедурне природне право;

Чотири ознаки злочину у позитивному праві: суспільне небезпечність, протиправність, винність і караність характерні й для природного права;

Чотири ознаки складу злочину у позитивному праві, об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона притаманні також й природному праву;

Позитивне і природне право мають спільну логіку;

Позитивне і природне право підтримують державні органи.

Відмінні риси між позитивним та природним правом:

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Морально-правові виміри юридичної діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок