Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Деонтологічна правосвідомість та обов'язки юриста

Деонтологічна правосвідомість та обов'язки юриста

Назва:
Деонтологічна правосвідомість та обов'язки юриста
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,21 KB
Завантажень:
100
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
План

1. Поняття деонтологічної правосвідомості юриста

2. Службовий обов’язок окремих юридичних спеціальностей

3. Обов’язок юриста в організації самозахисту населення від злочинних посягань

Література

1. Поняття деонтологічної правосвідомості юриста

Свідомість досліджують різні науки — психологія, філософія, соціологія. Певною мірою результати дослідження залежать від стану розвитку цих наук.

Свідомість — це вищий рівень психічного відображення людиною дійсності, її реалізація в узагальнених образах і поняттях. Досить часто поняття “свідомість” ототожнюється з іншими поняттями, насамперед з такими, як “душа”, “сумління”, “пам’ять”, “знання”, “досвід”, “інтелект”, “розум” тощо.

Зокрема, різниця між свідомістю і сумлінням полягає у тому, що сумління конкретно виявляється у практичній діяльності чи поведінці, а свідомість інколи має прихований характер. Крім цього, свідомість зумовлює сумління, тобто свідомість первинна, а сумління — похідне.

Стосовно понять “пам’ять”, “інтелект”, “розум” можна зазначити, що з їх допомогою (як і з допомогою інших психологічних понять) у людини формується свідомість. Різновидів свідомості не існує, за винятком правової і релігійної.

У юридичній діяльності свідомість є розумінню вищої етики людини. Свідомість дає змогу правникові осмислювати вищі закони духовного світу, формувати духовні думки, розуміти душевні якості інших людей, впливати на тіло через дух і душу, розуміти причини й наслідки втрати земних благ та ін.

Правосвідомість — це сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виявляється ставлення до дійсного або бажаного права як до справедливого чи несправедливого і до дій людей як до правомірних чи неправомірних

Правосвідомість особистості — це така форма відображення правових явищ, яка включає психічні, інтелектуальні, емоційні й вольові процеси та стани: знання чинного права і законодавства, правові вміння і навички, правове мислення, правові емоції й почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання та настанови, які синтезуються в прийнятих рішеннях і спрямовані на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин.

Правосвідомість ґрунтується на інформації, яку юрист повинен усвідомити. Однак він усвідомлює не всю інформацію. Неусвідомлена інформація надалі виступає як значний потенціал для усвідомлення, тобто стає в нагоді у потрібний момент.

Існують зовнішні та внутрішні структурні елементи індивідуальної правосвідомості. До зовнішніх елементів належать: правові знання; повага до права, закону на основі правових переконань; соціально-правова активність особи, а точніше, готовність (установка) до такої діяльності та поведінки. Внутрішні елементи — це: інтелектуальні (раціональні) процеси і стани; емоційні процеси і стани; вольові процеси і стани.

Деонтологічна правосвідомість (як частина правосвідомості) передбачає передусім усвідомлення юристом свого призначення і власної соціальної й моральної відповідальності.

Деонтологічна правосвідомість — це інтелектуальна власність юриста, оскільки вона пов’язана з інтелектом та моральними принципами; це конкретизація його правосвідомості, що відповідає одній із функцій юридичної деонтології.

Деонтологічна правосвідомість юриста ґрунтується на його загальній правосвідомості, правовій інформаційній культурі, на внутрішньому імперативі права.

Джерелом деонтологічної правосвідомості є внутрішній імператив права, адже у кожному законі є той внутрішній зміст, який юрист повинен відчути. Письмово він не зафіксований, а через правове почуття у юриста формується власна деонтологічна правосвідомість. Тут виявляється також і дух права.

Формування загальної правосвідомості передбачає дві стадії: теоретичну і практичну. На першій стадії у юриста формується теоретична правосвідомість. На другій під впливом професійної соціалізації у процесі практичної діяльності виникає практична правосвідомість. Поєднання теоретичної та практичної правосвідомості дають змогу досягти вершин юридичної майстерності.

Виходячи зі змісту юридичної деонтології, деонтологічна правосвідомість має три стадії готовності: неочікувано раптову, очікувано раптову і постійну. Зрозуміло, що юрист-початківець потрапляє у ситуацію, коли він не очікує моменту вияву власної правосвідомості. І, як правило, до цього він внутрішньо не готовий. Проте друга стадія передбачає сподівання на такий вияв, і юрист заздалегідь готується до такої ситуації, навіть про всяк випадок. Третя стадія відображає ситуацію, при якій юриста не можна нічим здивувати у професійній діяльності. Його професіоналізм має енциклопедичний характер.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Деонтологічна правосвідомість та обов'язки юриста

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок