Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Класифікація джерел доказів

Класифікація джерел доказів

Назва:
Класифікація джерел доказів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,94 KB
Завантажень:
82
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
У кримінально-процесуальній літературі існують різні погляди щодо класифікації джерел доказів. На думку В. Д. Арсень-єва, джерелами доказів є свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, експерти, документи, місце виявлення і вилучення речових доказів3.

Однак поки доказову інформацію, якою володіють певні особи (свідки, потерпілі, обвинувачені тощо), не отримано і не закріплено в передбаченій законом формі (у протоколах допиту свідків, потерпілих, обвинувачених тощо), доказів, а відповідно, і їх джерел, не існує.

В. Я. Дорохов і М. К. Треушніков однаково розуміють поняття джерел доказів. Показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, протоколи слідчих та судових дій та інші документи вони називають джерелами фактичних даних. Щодо речових доказів, то такими, на думку В. Я. Дорохова, є протокол огляду предмета і сам предмет. Джерелами доказів він вважає осіб, які дають показання та висновки; носіями речових доказів є, на його думку, слідчий і поняті. М. К. Треушніков також зазначає: «джерелами доказів є об'єкти матеріального світу, які зберігають інформацію про факти. Ними можуть бути люди (сторони, треті особи, свідки, експерти) або речі».

Слуїпною, на наш погляд, є думка М. М. Михеєнка, що називати джерелами доказів осіб, які дають показання і висновки, складають різні документи, не зовсім правильно. Точніше було б називати їх носіями можливої доказової інформації. Вони відіграють важливу роль у формуванні доказів у ході слідчих і судових дій, але все ж не є безпосереднім процесуальним, юридичним джерелом доказів, що є в справі. Доки доказова інформація, яку мають певні особи, не одержана і не закріплена в передбаченій законом формі, доказів немає, а отже, і їх джерел. Що стосується місця виявлення і вилучення речових доказів, то воно має значення тільки для визначення належності і достовірності цих доказів, а не як джерело2. Крім того, виявлені і вилучені предмети стають речовими доказами тільки тоді, коли вони уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК України).

Ф. Н. Фаткуллін дійшов висновку, що під джерелом судових доказів розуміють процесуальну форму, за допомогою якої фактичні дані вводяться в сферу процесуального доказування3. Безперечно, носій можливих доказів відіграє важливу роль у їх формуванні і в процесі слідчих та судових дій, але все ж не є безпосереднім процесуальним джерелом доказів.

Тому, підсумовуючи, можна зробити висновок, що класифікація джерел доказів у працях вчених і практичних працівників розглядається по-різному.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством джерелами доказів є:

— показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;

— висновок експерта, речові докази;

— протоколи слідчих та судових дій;

— протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розщуко-вих заходів;

— інші документи.

Цей перелік міститься у ч. 2 ст. 65 КПК України і є вичерпним. Однак згідно з проектом1 КПК України (за станом на 25 квітня 2003 p.), підготовленого робочою групою, утвореною розпорядженням Голови Верховної Ради України №25 від 15 січня 2003 р. (ч. 2 ст. 151), процесуальними джерелами доказів є також пояснення громадян і службових осіб, показання цивільного позивача і цивільного відповідача. Запровадження вказаних та інших, які ще розробляються процесуальною наукою, слідчих і судових дій зумовлюється потребами практики. Тому не можна погодитися з думкою М. М. Михеєнка, який стверджував, що немає необхідності розширювати перелік процесуальних джерел, вказаний у ч. 2 ст. 65 КПК України, додаючи до нього нові, самостійні джерела доказів: показання цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, представника неповнолітнього обвинуваченого, матеріали, одержані в результаті застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві4 і навіть в оперативній діяльності5.

Дійсно, розгляд цивільного позову в кримінальній справі є складовою частиною кримінального процесу, і його доказування проводиться за правилами і засобами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством. У кримінальних справах цивільним позивачем звичайно є особа, потерпіла від злочину, і вона допитується як потерпілий.

Якщо ж необхідно допитати представника цивільного позивача чи відповідача, то ця обставина виключає його участь у справі як представника (ст. 63 КПК України). Однак одержання показань від законного представника неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) не є перешкодою для його участі у справі як представника (ч. З ст. 44 КПК України).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Класифікація джерел доказів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок