Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Головні принципи міжнародного права комерційної діяльності

Головні принципи міжнародного права комерційної діяльності

Назва:
Головні принципи міжнародного права комерційної діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,54 KB
Завантажень:
19
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Розвиток підприємницької діяльності в сучасному світі дедалі більше потребує вдосконалення її правового регулювання як на національному рівні, так і на міжнародному.

Найхарактернішими в цьому плані є регіональні міжнародні акти. Так, у Європейській конвенції про облаштування і підприємництво від 13 грудня 1995 р. підприємницька діяльність характеризується як така, що приносить доходи (гл. ІV).

Стаття 10

Кожна Сторона, що домовляється, дозволяє громадянам інших Сторін на своїй території будь-які види діяльності, що приносять дохід, на рівних умовах із своїми власними громадянами, якщо Сторона, яка домовляється, не має достатньо переконливих економічних або соціальних причин відкликати дозвіл.

Це положення застосовується, але не обмежується цим щодо професій, які використовуються у промисловості, торгівлі, фінансах і сільському господарстві, ремісничих професій, що потребують високої кваліфікації, професій, які пов’язані безпосередньо з розумовою працею, незалежно від того, займається відповідна особа даною діяльністю самостійно або працює у будь-якого роботодавця.

Стаття 11

Громадяни будь-якої Сторони, що домовляється, отримавши дозвіл іншої Сторони на види діяльності, які приносять дохід, протягом певного періоду зазнають обмежень, які не передбачені на момент видачі їм дозволу, якщо тільки такі обмеження не застосовуються тією ж мірою відносно громадян останньої Сторони за аналогічних обставин.

Стаття 12

Громадяни будь-якої Сторони, що домовляється, які на законних підставах проживають на території іншої Сторони, одержують дозвіл, не зазнаючи обмежень, згаданих у ст. 10 цієї Конвенції, на будь-які види діяльності, які приносять дохід, на рівних умовах з громадянами останньої Сторони, якщо вони відповідають одній з умов:

вони на законних підставах безперервно займаються будь-яким видом діяльності, який приносить дохід, на території даної країни протягом п’яти років;

вони на законних підставах безперервно проживають на території даної країни протягом десяти років;

вони були допущені в країну для постійного проживання.

Ще один важливий документ — Кодекс Бустаманте 1928 р., який є додатком до Конвенції про міжнародне приватне право, що набрала чинності 25 листопада 1928 р.

Цей документ встановлює пріоритет законодавства країни кожної зацікавленої особи в регулюванні комерційної діяльності. Так, у розділі «Міжнародне торгове право» зазначається, що здатність займатися торгівлею і бути стороною в комерційних контрактах регулюється виключно власним законодавством країни кожної зацікавленої особи (ст. 232).

Стаття 235

Місцевий закон застосовується в разі виникнення необхідності заборонити заняття торгівлею посадовим особам, торговим агентам і брокерам.

Стаття 236

Будь-яка несумісність із здійсненням торгівлі, яка випливає із законів або спеціальних положень, що діють на будь-якій території, регулюється тим самим законом.

Стаття 237

Ця ж несумісність, що стосується дипломатичних і консульських агентів, визначається законом держави, яка їх призначила. Країна їхнього перебування також має право заборонити їм займатися торгівлею.

Стаття 239

З метою публічного характеру якість торгівців регулюється законом місця, де укладена угода або де здійснюється торгівля.

Найважливішим принципом міжнародного права комерційної діяльності є свобода торгівлі. Цей принцип містить не тільки поняття безпосередньо торгівлі, а й свободу виробництва.

Так, у комерсанта є право вільного вибору виду чи напряму комерційної діяльності. Цей вибір вільний. Разом з тим він визначатиметься певними параметрами: межами видів комерційних правовідносин; потребами ринку; діловими та організаційними здібностями комерсанта; наявністю фінансових, матеріальних, сировинних ресурсів тощо.

Держава впливає на цей вибір лише засобами права, податкової політики та формами державного стимулювання розвитку тієї чи іншої комерційної діяльності.

У процесі комерційних правовідносин є можливість залучення майна та коштів громадян і коштів юридичних осіб на добровільних засадах з наданням можливості отримання їх власником прибутку, що дає змогу залучити до господарського обігу значні кошти і стимулювати таким чином розвиток комерційної діяльності.

Комерсанти також можуть самостійно формувати програму діяльності, обирати постачальників, партнерів, споживачів виготовленої продукції, у тому числі й на міжнародних ринках.

Свобода торгівлі передбачає можливість виходу на ринок праці. Комерсант визначає штатну чисельність, заробітну платню тощо. Проте на нього покладаються обов’язки роботодавця: соціальне страхування, забезпечення техніки безпеки, оздоровлення та ін.

Принцип свободи торгівлі надає комерсанту можливість залучати і використовувати матеріально-технічні, фінансові, трудові, інтелектуальні, природні та інші види ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Головні принципи міжнародного права комерційної діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок