Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів

Назва:
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,51 KB
Завантажень:
41
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
У 1965 р. було укладено Вашингтонську конвенцію «Про порядок розв’язання інвестиційних спорів між державами й іноземними особами». Виключною сферою дії даного акта є інвестиційні спори, що виникають між інвестором і урядом приймаючої країни з приводу тлумачення угод про ввіз капіталовкладень або націоналізації майна, пов’язаного із здійсненням інвестицій.

Однією з характерних сторін конвенції є те, що вона не дає єдиного визначення терміна «інвестиції». Автори цього документа виходили з того, що таке визначення має міститися в національно-правових актах учасників Конвенції й що між цими актами будуть існувати певні відмінності. Саме тому кожна держава в разі приєднання до конвенції повинна повідомити про клас або класи спорів, які передбачається передавати на розгляд Міжнародного центру з розв’язання інвестиційних спорів.

Згідно з положеннями Вашингтонської конвенції під егідою Світового банку було створено Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів між державами й особами з інших держав. Центр покликаний розв’язувати спори шляхом використання арбітражної процедури. Його рішення є обов’язковими для сторін. Він складається з Адміністративної ради й Секретаріату.

Президент МБРР є ех officio головою Адміністративної ради без права голосу. Підставою для розгляду спорів може бути тільки письмова заява сторін, яка, як зазначено в преамбулі документа, «являє собою зобов’язувальну угоду, що потребує, зокрема, щоб рекомендації примирювача враховувались у повній мірі, а арбітражні рішення виконувались». Підкреслимо, що згода на передачу спору на розгляд у Центрі має бути добровільною, без будь-якого втручання третьої сторони.

У Конвенції беруть участь понад 100 держав. Фактично вона є одним з перших універсальних багатосторонніх міжнародно-правових документів, який призначений для регулювання відносин між державами, суб’єктами національного права окремих держав.

Важливою умовою Конвенції є передбачене в ст. 27 правило, згідно з яким жодна з держав-учасників не буде надавати дипломатичний захист або висувати претензії, якщо інша держава не виконає рішення центру.

Відповідно до п. І ст. 27 держава — учасник Конвенції може вжити тих або інших заходів в інтересах свого інвестора, справа якого розглядається в Міжнародному центрі, тільки після прийняття рішення з конкретної справи і тільки у випадку, якщо протилежна сторона відмовилася виконувати арбітражне рішення.

Іншу суттєву умову містить ст. 42: арбітражний трибунал, якщо сторони не домовляться про інше, буде використовувати під час розгляду спору право сторони — держави, що домовляється (включаючи правило про колізію законів) і такі норми міжнародного права, які можуть бути використані.

Конвенція чинна і в США (22 Кодекс США, ст. 1650). Арбітражне рішення про виплату грошових сум, яке винесене згідно з Конвенцією, має таку саму силу на підставі положення про повну довіру Конституції США, як і остаточне рішення суду загальної юрисдикції штату США.

Взагалі Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ІКСІД) як нефінансовий орган Світового банку повинен слугувати форумом з примирення й арбітражного розв’язання спорів між приватними інвесторами та приймаючим урядом. Він забезпечує організаційні межі, у яких арбітри, що обрані зі складу арбітрів ІКСІД або інші, проводять арбітраж згідно з арбітражними процедурними правилами ІКСІД.

Арбітраж проводиться у Вашингтоні (округ Колумбія), якщо не застережено інше.

На підставі Конвенції 1966 р. (ст. 25) компетенція ІКСІД поширюється тільки на «будь-які юридичні спори, які безпосередньо випливають з інвестицій, між державою, яка домовляється, або будь-яким підрозділом… та громадянином іншої договірної держави, які дали таку згоду на передачу спору в Центр. Якщо сторони дали таку згоду, то жодна з них не може відкликати її в односторонньому порядку».

Відповідно до п. 2 ст. 25 цього міжнародного документа, учасником спору може бути юридична особа іншої держави, ніж держава — учасник спору, а також будь-яка юридична особа, яка має національність держави, що домовляється, сторони спору, але яку сторони домовились уважати суб’єктом національного права іншої договірної держави, через існуючий над нею іноземний контроль.

Таким чином, у даному випадку юридична особа набуває подвійної державної належності (національності).

Найчастіше — це держава сторони спору, який визначається за колізіційною прив’язкою права, що застосовуватиметься (місце інкорпорації, місце здійснення основної діяльності, місце знаходження органу управління); для іншої договірної держави, яка визначається за згодою сторін виключно з метою підпорядкування спору юрисдикції Міжнародного центру з розв’язання інвестиційних спорів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок