Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект

Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект

Назва:
Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,37 KB
Завантажень:
27
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Корупція, або продажність влади, існувала, існує та існуватиме там, де є державні інститути й органи влади. На сьогодні корупція, як ніколи раніше, “роз’їдає” державний механізм, створює сприятливі умови для процвітання організованої злочинності, породжує невіру населення в бажання і спроможність правителів до дійсного приборкання “п’ятої влади”. Невипадково близько 50 % кримінальних доходів витрачається на підтримку кримінальних зв’язків.

На думку фахівців, Росія за рівнем корупції вийшла на п’яте місце у світі, а прямі збитки України від корупційних проявів складають щороку до 30 % річного бюджету, включаючи незаконне вивезення капіталу, ухилення від сплати податків і т. ін. [1, с. 35]. 78 відсотків населення України вважають, що більшість або всі посадові особи схильні до хабарництва і корупції. На питання: “Якою мірою ви згодні з твердженням, що центральні органи виконавчої влади корумповані, пов’язані сімейним бізнесом і мафією”, 26 % опитаних відповіли – цілком згоден, 45 % – скоріше згоден, 10 % – скоріше не згоден, 2 % – цілком не згоден, 17 % – вагалися з відповіддю [2].

Відзначається зростання рівня корупції й в Казахстані: якщо в 2001 році країна за індексом корупції посідала 71 місце у світі, то в 2002-му – вже 88 рядок [3].

Про необхідність і значення боротьби з корупцією давно йдеться в указах президентів, законах, програмах і планах по боротьбі з корупцією, інших документах України, Росії, Білорусії, Казахстану, але “віз не тільки й нині там” (на початку 90-их років минулого століття), а й все далі відкочується назад – корупція не тільки процвітає, але й дуже вміло маскується. У зв’язку з цим цікавою є констатація П. Айгена в доповіді про корупцію у світі 2003: “Корупціонерам уже майже ніде ховатися” [4, с. 1]. Але це, по-перше, там, у них, а по-друге, – швидше за все, маються на увазі можливості виявлення корупції, ніж боротьби з нею.

Свого часу колишнім Президентом України був прийнятий черговий Указ “Про невідкладні додаткові заходи посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” від 6 лютого 2003 р., поява якого була обумовлена тиском “Заходу”, зокрема, з боку FATF. Виникає питання: чому їх (як і наше суспільство) не влаштовують попередні закони і заходи. З тієї зрозумілої причини, що вони мали відверто декларативний характер і нічим не могли “нашкодити” корупціонерам та їх “годувальникам” зі злочинного світу. Учасники Міжнародного семінару “Антикорупційні розслідування і стратегія попередження корупції”, проведеного в Криму відповідно до Програми співробітництва ОБСЄ і Генеральної прокуратури України, відзначили дуже низьку ефективність Закону України “Про боротьбу з корупцією” [5, с. 3].

Реальність і дійсність боротьби з корупцією залежить від предметного вирішення двох основних питань: хто і як буде здійснювати протидію. Згаданий Указ знову не дає відповідей на ці запитання: у ньому відповідальність за “невдачі” у боротьбі з корупцією й обов’язок посилити заходи протидії у черговий раз покладаються на правоохоронні органи, тоді як інші державні структури практично залишені поза увагою. Але ж корупція – соціальне явище, боротьба з яким не може зводитися лише до кримінально-правових заходів впливу. Невипадково в багатьох країнах давно приділяється велика увага чіткому визначенню посадових обов’язків державних службовців і детальному розмежуванню належного і неналежного в поведінці чиновників. Так, наприклад у США і Канаді, прийняті закони – своєрідні Кодекси честі чиновників, що містять “норми, спрямовані на протидію корумпованню державного апарату шляхом детальної регламентації способів задоволення державними службовцями своїх приватних інтересів таким чином, щоб це не суперечило службовим обов’язкам і не завдавало матеріального і, що не менш важливо, морального збитку конкретному державному органу і в цілому державі” [1, с. 44]. Але це діє лише там, де створена відповідна атмосфера, зокрема негайного залишення посади чиновника будь-якого рангу, якщо на його адресу висловлені зауваження про неналежну поведінку, вчинок. Вітчизняний досвід показує що не тільки зауваження (наприклад, інформація в ЗМІ), але й наявність порушених кримінальних справ дозволяють залишатися на своїх місцях. І, навіть, якщо чиновник розвалив справу (не говорячи про масштабні збитки, заподіяні державі), його не знімають, а звільняють з посади “за власним бажанням”. Який приклад демонструють громадянам й іншим чиновникам наші депутати – “творці” законів, не бажаючи без судового рішення виконувати розпорядження закону про неприпустимість поєднання депутатства з державною службою?

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок