Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> реферат: Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність

Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність / сторінка 2

Назва:
Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,29 KB
Завантажень:
23
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Прийняття рішення про притягнення як обвинуваченого не означає, що мета розслідування досягнута і його можна завершувати. Потрібно ще допитати обвинуваченого, перевірити його свідчення, розглянути клопотання, виконати інші процесуальні дії. Якщо з урахуванням подальшого розслідування складається така сукупність доказів, яка буде недостатньою для висновку про винуватість, або буде встановлена невинуватість особи, кримінальне переслідування такої особи підлягає припиненню з підстав, передбачених ст. 213 КПК.

Лише обвинувачення особи у будь-якому разі не повинно мати місце в діяльності слідчого. Це розуміє переважна більшість опитаних нами слідчих працівників. На питання про те, чи займає, на їх думку, функція обвинувачення головне місце в діяльності слідчого, 70,5 % дали негативну відповідь. Цікавим є той факт, що навіть деякі з тих, хто відповів позитивно на вказане питання, при цьому висловили точку зору, що так склалася практика, але цього не повинно бути, тому що головне для слідчого – встановити істину.

Обвинувачений – це ще не винуватий у кримінально-правовому сенсі. Притягнення особи як обвинуваченої породжує кримінально-процесуальні правовідносини, але це не означає реалізацію кримінально-правового правовідношення. Притягнення як обвинуваченого – це лише процесуальний засіб встановлення або спростування підстав кримінальної відповідальності, лише постановка питання про кримінальну відповідальність конкретної особи [6].

Слідчий, складаючи постанову про притягнення особи як обвинуваченої, висловлює свою особисту думку як посадова особа про винуватість особи, що склалася на підставі оцінки доказів, які наявні на момент прийняття рішення. Відповідно до закону обвинувачений не вважається винуватим. Саме тому йому надається право на захист. По справах, що завершуються винесенням вироку, особа може бути визнана винуватою тільки за вироком суду, який набув чинності (ст. 15 КПК).

Не можна погодитися з думкою про те, що презумпція невинуватості діє до тих пір, доки не встановлена особа, яка скоїла злочин, тобто до притягнення громадянина як обвинуваченого [7].

М.С. Строгович правильно підкреслював, що презумпція невинуватості – це не суб’єктивна думка того чи іншого учасника процесу, а об’єктивне правове положення, яке встановлюється законом. Змішування, ототожнення обвинуваченого і винуватого в жодному разі не можна допускати в судовій та слідчий практиці [8].

Як же слід розуміти вислів законодавця (ст. 131 КПК) – “достатні докази, що вказують на скоєння злочину” при прийнятті рішення про притягнення особи як обвинуваченої? Термін “достатність доказів” є оціночною категорією. Тому важливу роль у вирішенні питання про притягнення особи як обвинуваченої відіграє внутрішнє переконання слідчого у винуватості цієї особи.

Важко погодитися з думкою про те, що передчасно ставити питання про внутрішнє переконання слідчого у винуватості особи при притягненні як обвинуваченої, оскільки слідство ще не закінчено, не досліджені всі обставини справи і ще немає достатніх підстав для виникнення внутрішнього переконання, яке повинно сформуватися наприкінці розслідування [9].

Висновок слідчого про наявність достатніх доказів для притягнення особи як обвинуваченої є результатом оцінки доказів. Положення статті 67 КПК оцінювати докази на підставі розгляду “всіх обставин справи в їх сукупності” не означає, на нашу думку, що оцінка доказів можлива тільки в кінці розслідування, коли зібрані всі можливі докази по справі. Сутність положень статті 67 КПК полягає у тому, що необхідно брати до уваги не окремі, а всі наявні на певний момент докази. Внутрішнє переконання повинно бути невід’ємною умовою прийняття всіх найважливіших рішень по кримінальній справі. В іншому разі виникає загроза механічного, формального підходу до їх прийняття.

Якщо слідчий не є упевненим у винуватості особи, то, виходячи з важливості та значення акту притягнення особи як обвинувачуваної, він не повинен приймати такого рішення. Переважна кількість опитаних нами слідчих – 94,7 % – висловилися за те, що неприпустимо приймати рішення про притягнення особи як обвинуваченої при наявності сумнівів щодо того, чи скоїла певна особа злочин.

Таким чином, слідчий повинен мати тверду впевненість у правильності свого висновку про вчинення особою злочину, готовність зафіксувати його у відповідному процесуальному документі – постанові про притягнення як обвинуваченого, має бути готовим відстоювати його перед вищестоящими контролюючими та наглядовими органами (керівником слідчого підрозділу, прокурором), нести за нього відповідальність.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему: Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок