Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

Назва:
Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,45 KB
Завантажень:
76
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Враховуючи небезпеку транснаціональної торгівлі людьми за сучасних умов, Україною вживаються заходи щодо протидії цьому протиправному міжнародному явищу. Так, на виконання основних положень Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю [1], яка доповнюється Протоколом “Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї” [2], чинним законодавством торгівлю людьми визначено як суспільне небезпечне діяння, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

У новому Кримінальному кодексі України (далі – КК) кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини, на відміну від попереднього КК, розміщена не в розділі “Злочини проти життя та здоров’я особи”, а в розділі “Злочини проти волі, честі та гідності особи”. У статті 149 КК України дається принципово нове визначення цього суспільнонебезпечного діяння, що розкривається як продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці [3].

Такий підхід обумовлювався як змінами в соціально-економічному житті суспільства, що викликали появу нових суспільнонебезпечних проявів, кримінально-правова заборона яких була відсутня, так і труднощами в застосуванні згідно реаліями сьогодення норми, яка діяла на той час.

Проте, визначення торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини, дане в диспозиції ст. 149 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року, також не було позбавлено вад і часто піддавалося критиці за відсутність чіткості. В основному воно акцентувало увагу на діях, пов’язаних з переміщенням особи через державний кордон України з метою експлуатації, та не зовсім відповідало вимогам міжнародно-правових актів.

Аналіз правозастосовчої практики у справах про торгівлю людьми свідчив про існування певних проблем у застосуванні окремих положень ст. 149 КК України у кримінальному судочинстві. Зокрема, лише незначний відсоток справ закінчувався винесенням обвинувальних вироків, що пояснювалося, в тому числі, й недосконалістю цієї кримінально-правової норми, невдалою побудовою об’єктивної сторони складу злочину, правовою невизначеністю термінів. Це не давало змоги ефективно проводити досудове слідство у кримінальних справах, порушених за ст. 149 КК України, і притягувати винних до відповідальності [4; 5; 6].

В процесі імплементації положень зазначеної вище Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколу до неї “Про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми” в українське законодавство Верховною Радою України в січні 2006 року було внесено зміни до Кримінального кодексу, за якими ст. 149 КК України викладена у новій редакції [7].

Так, даний злочин визначається як торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, надає можливість встановити відповідність законодавства України про кримінальну відповідальність вимогам розглянутих міжнародно-правових актів щодо протидії торгівлі людьми.

Так, родовим об’єктом злочину, передбаченого зазначеною статтею, є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю, честь та гідність особи. Безпосереднім об’єктом злочину є гідність особи, оскільки вона виступає об’єктом незаконної угоди, або обману, шантажу чи уразливого стану, піддається можливій експлуатації, що принижує її.

Додатковим факультативним об’єктом в кваліфікованому та особливо кваліфікованому складах даного злочину (ч. 2 і ч. 3 ст. 149 КК України) можуть виступати життя і здоров’я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх службових повноважень.

Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людина, як складу злочину передбачає обов’язкову наявність таких ознак, як суспільно-небезпечне діяння та спосіб вчинення злочину.

Суспільнонебезпечне діяння даного складу злочину характеризується активною поведінкою (дією) особи, що знаходить свій прояв у одній з таких форм:

– торгівлі людьми;

– здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина;

– вербування людини;

– переміщення людини;

– переховування людини;

– передачі або одержання людини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок