Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Питання добровільної відмови від вчинення злочину – завдання ефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Питання добровільної відмови від вчинення злочину – завдання ефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Назва:
Питання добровільної відмови від вчинення злочину – завдання ефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,23 KB
Завантажень:
42
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реалії сьогодення зумовлюють певний інтерес до розглядуваної проблематики. По-перше, в сучасних умовах боротьби з організованою злочинністю та корупцією однією з умов вдалого досягнення завдань щодо забезпечення недоторканості правоохоронюваних інтересів є як посилення суворості меж кримінальної відповідальності, так і абсолютна відмова від їх застосування у випадках, прямо передбачених законом. Тому в процесі реалізації карної політики повинні застосовуватись не лише заходи кримінально-правового впливу на особу, а й такі, що надавали б такій особі можливість не вчиняти злочин, що нею готується або вчинення якого уже розпочалося, і тим самим – уникнути кримінального переслідування. Сучасна тенденція розвитку кримінального законодавства України повинна бути спрямована саме на стимуляцію такого роду поведінки, яка і повинна бути закріплена у відповідних інститутах Загальної частини кримінального права України. Такі інститути повинні гарантувати особі звільнення від кримінальної відповідальності або взагалі непритягнення її до кримінальної відповідальності. Одним із таких інститутів і є добровільна відмова від вчинення злочину. Саме наявність таких інститутів та їх вдале застосування в практичній діяльності сприятиме дієвій та ефективній боротьбі з організованою злочинності.

По-друге, – злочин є процесом свідомої, цілеспрямованої діяльності людини, якому притаманні певні ознаки та етапи. Вчинюючи заплановане діяння (дію або бездіяльність), людина відповідними вчинками конкретизує цей процес, тобто, спочатку закладає основу майбутнього посягання, а потім переходить до вчинення конкретного діяння і досягнення певної злочинної мети. Однак, в житті не завжди вдається довести розпочате посягання до логічного, бажаного завершення. У цьому випадку виникає необхідність виділяти, так звану, незакінчену злочинну діяльність.

В теорії кримінального права закладена основоположна позиція, відповідно до якої незакінчений злочин – це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК у зв’язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, незалежних від волі винної особи [1, с. 174]. Отже, акцент ставиться на те, що злочин не доводиться до кінця всупереч волі особи. Ускладнюється все ще й тим, що Кримінальний кодекс України взагалі не передбачає такої дефініції. Тим не менше, незакінчена злочинна діяльність, на думку багатьох науковців [2, с. 56], [3, с. 307], [4, с. 97], з чим важко не погодитися, можлива з двох причин, які виключають одна одну: 1) злочин не доводиться до кінця всупереч волі винної особи; 2) злочин не доводиться до кінця за волею особи, в поведінці якої вбачається добровільна відмова.

Тому виникає запитання: чи необхідно відносити добровільну відмову від вчинення злочину до окремого, самостійного інституту Загальної частини кримінального права, чи, все-таки, – до видів незакінченого злочину? Тим більше, що з цього приводу у науковців немає одностайності та ведуться постійні спори. Варто зазначити і те, що це проблемне запитання обумовлюється також тим, що ч. 2 ст. 13 КК України прямо відносить до незакінченого злочину лише готування до злочину та замах на злочин.

Отже, вищенаведені аспекти зумовлюють потребу розглянути цей проблемний інститут в цілому, проаналізувати його поняття, ознаки та подати власне бачення компромісного вирішення поставленої проблеми.

Досліджуючи інститут добровільної відмови від доведення злочину до кінця, необхідно наголосити, що йому з кінця ХІХ ст. приділялась стабільна та значна увага.

У кримінально-правовій літературі дорадянського, радянського і сучасного періодів є доволі значна кількість наукових праць та досліджень, в яких приділялась увага тим чи іншим проблемам досліджуваної тематики. Зокрема, аналізувалось поняття добровільної відмови, її умови, мотиви, особливості її відмежування від вимушеної.

Вагомий внесок в дослідження інституту добровільної відмови зробили такі відомі та знані науковці, як Н.Н. Афанасьєв, М.М. Ахмедова, М.Д. Дурманов, Д.Є. Дядько, С. Дьяков, А.Ф. Зелінський, В.Д. Іванов, В.Ф. Караулов, А.П. Козлов, Н.Ф. Кузнєцова, Н.В. Лясс, К.А. Панько, А.Д. Сафронов, А.А. Тер-Акопов, Ю. Юшков та ін.

У той самий час слід відмітити, що на сьогодні зазначена проблематика не має уже такої популярності, хоча на рівні підручників із кримінального права вона неодноразово піднімається. Однак, це не означає, що необхідність вивчати та удосконалювати інститут добровільної відмови відпала, навпаки, існуючі нині розбіжності та суперечки вимагають подальшого вивчення та аналізу цієї проблематики.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Питання добровільної відмови від вчинення злочину – завдання ефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок