Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності

Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності

Назва:
Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
29,16 KB
Завантажень:
33
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Сучасна теорія криміналістичної ідентифікації є сформованою складовою науки криміналістики, що має систематизовану методологічну й тактичну основу, свій понятійний апарат. Проте, деякі її визначення та класифікації потребують уточнення.

Так, в теорії криміналістичної ідентифікації став вже класичним розподіл властивостей, притаманних людині, на фізичні, функціональні та соціальні. Це відносно стійкі властивості, які відображають своєрідність фізичної і психічної структури особи, специфічність умов, в яких проходить її розвиток.

Фізичні властивості відображають будову тіла людини і поділяються на:

а) зовнішні, які характеризують загальну будову тіла, його частин (голова, обличчя, кінцівки, зуби і т. ін.);

б) внутрішні або структурні, які характеризують внутрішню будову органів, тканин, різноманітних виділень.

Функціональні властивості відображають функціональну діяльність людини, тому сюди входять навички виконання різноманітних дій (навички письма, ходи, мовлення і т. ін.). Їх можна об’єднати у три групи:

– локомоційні, що визначають орієнтацію і переміщення тіла людини у просторі (хода, постать);

– комунікативні, що характеризують можливості передачі й сприйняття інформації людиною (мовлення, вимова, міміка, жестикуляція, тембр або темп голосу, навички письма);

– предметні, що пов’язані з навичками використання навколишніх об’єктів (трудові навички, звички, ліворукість, особливості “злочинного почерку” учасника (-ів) організованих злочинних угруповань (ОЗУ) або злочинних організацій (ЗО).

Соціальні властивості характеризують людину як особистість і поділяються на:

а) персонографічні, які характеризують людину як суспільну істоту (прізвище, ім’я, по батькові, стать, рік народження, національність, місце проживання і т. ін.);

б) світоглядні (ідейність, принциповість, безідейність, безпринципність і т. ін.);

в) виробничо-ділові, що характеризують ставлення людини до праці, до співробітників (працьовитість, старанність, колективізм, жадібність, лінощі і т. ін.);

г) морально-побутові, які характеризують людину як сім’янина, товариша (чесність, ввічливість, скромність, облудність, цинізм і т. ін.) [1, с. 168–172].

Сукупність фізичних, функціональних і соціальних властивостей дозволяє виділити конкретну людину з великої кількості собі подібних, розшукати її та ідентифікувати, що набуває особливого сенсу у протидії діяльності учасників ОЗУ або ЗО.

Зовнішнім проявом властивостей людини є ознаки постави людини, що зорово запам’ятовуються, тому за їх допомогою можна впізнати конкретну людину, або віднести її до визначеної групи. Ознакам зовнішності притаманні індивідуальність, відносна усталеність і рефлекторність – властивість вірогідно відображатися у пам’яті людини та на матеріальних носіях інформації. У межах невеликого проміжку часу, за звичайних умов розвитку, а також за умов відсутності штучного змінення зовнішність людини залишається достатньо стійкою. Крім цього, зовнішність відображається в пам’яті інших людей, може бути описана, зафіксована на фото-, відеоматеріалах, малюнках, рентгеноплівках, у зліпках, масках тощо. Для криміналістичних цілей індивідуальність, відносна усталеність та рефлекторність є головними властивостями ознак зовнішності, що дозволяють проводити ідентифікацію.

Ще у перших роботах з криміналістики були зроблені спроби класифікувати ознаки зовнішності. Так, Г. Шнейкерт поділяв їх на “істотні” та “неістотні” [2, с. 7]. Відомі й інші точки зору: “загальні” й “особливі” (Р. Гейндль,1925 р.), “ознаки природного походження” та “ознаки штучного походження” (І.М. Якимов, 1928 р.), “статичні” та “динамічні”, “анатомічні” та “функціональні” (М.В. Терзієв, 1950 р.).

У подальшому в криміналістичній літературі спостерігається ототожнювання анатомічних ознак зовнішності людини зі статистичними, а функціональних – з динамічними [3, с. 225; 4, с. 265; 5, с. 216–223; 6, с. 291; 7, с. 318; 8, с. 139–145]. Автори цієї точки зору обстоюють її тим, що анатомічні ознаки зовнішності зазвичай спостерігаються у стані спокою, а функціональні – при переміщенні, з чим не можна погодитися. Анатомічні ознаки зовнішності можна спостерігати й при переміщенні людини (довге волосся, відстовбурчені вуха тощо). Вважаємо, що у даному разі відбувається необґрунтоване змішування принципів класифікації ознак зовнішності людини.

Крім цього, у криміналістичних цілях вся різноманітність ознак зовнішності людини поділяється на власні ознаки та супутні [9, с. 7–9].

Власні ознаки характеризують особливості зовнішності конкретної людини. Супутні ознаки описують елементи одягу людини й інші речі, що знаходяться у користуванні людини.

Для більш детального відтворення уяви про зовнішність людини опис ознак зовнішності проводиться за її елементами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок